ДІККЕНС  

Чарльз Діккенс (1812-1870)

Ч. Діккенс (1812—1870) — один з неперевершених майстрів роману. Його твори «Пригоди Олівера Твіста», «Домбі і син», «Девід Копперфілд» відомі в усьому світі. Але шлях до слави був сповнений перешкод та випробувань, які почалися вже з дитинства.

Коли батько Чарльза потрапив до в'язниці за борги, хлопчик був змушений працювати на промисловому підприємстві з виробництва вакси.

Пані Діккенс з молодшими дітьми довелося перебратися до чолові­ка у в'язницю. Харчуватися хлопчик повинен був увесь тиждень сам (він жив на квартирі), на свій заробіток, а неділю проводив у в'язни­ці, у сирому підвальному приміщенні разом з двома іншими хлопчи­ками та декількома дорослими робітниками.

У 1833 р. у грудневому номері «Old Monthly magazine» з'явився його перший друкований твір — оповідання   «A dinner at Poplar Walk»   («Обід в алеї тополь»). Потім у тому самому журналі з'явилося ще 9 оповідань, підписаних іменем Боз, на честь молодшого брата Діккенса, якого вдома називали таким прізвиськом.

У 1837 р. помирає молодша сестра дружини Діккенса, 17-річна Мері Говард. Смерть її так вразила письменника, що він залишив усі свої літературні справи і на декілька років поїхав з Лондона. Він зберігав пам'ять про Мері протягом усього свого життя. Її образ згадував письменник, коли створював Неллі в «Крамниці старожитностей».

На початку 1840 р., під час весілля королеви Вікторії, він дуже зди­вував одного зі своїх друзів, повідомивши йому листом, що безна­дійно закохався у королеву. Діккенс із задоволенням брав участь у жарті, мистецьки зображуючи закоханого, доведеного нещасною пристрастю до повного відчаю.

Італія давно вабила Діккенса. Оскільки залізниця у той час була ще не досить розвинена, він купив карету величезних розмірів, улашту­вався в ній разом із дружиною, своячкою, п'ятьма дітьми, служан­кою, кур'єром і проїхав так через всю Францію до Марселя, звідки вся сім'я морем переправилася у Геную. В Генуї Діккенси розташу­валися в одному зі старих палаців, що здавалися в оренду. Одного ранку, коли він сидів у своєму кабінеті перед чистим арку­шем паперу, в одній із церков Генуї зазвучали сріблясті переливи ма­ленького дзвона. Він вивів великими літерами заголовок: «Дзвони», і з цього дня взявся за роботу.

Діккенс брав активну участь у постановці цілого ряду вистав. Успіх цих театральних спектаклів був величезний. Королева Вікто­рія забажала побачити на сцені автора, з творами якого була добре знайома, і просила його влаштувати одну з генеральних репетицій у Букінгемському палаці. Діккенс відповів ввічливим листом, у яко­му пояснив, що не вважає гідним письменника ходити розважати навіть коронованих осіб, і запросив її величність відвідати одну з ви­став, влаштованих у його власному домі. Королева погодилася, при­їхала разом з принцом і залишилася дуже задоволеною виставою.

Пристрасть письменника до мандрівок, переїздів не слабшала, а зрос­тала з роками. Після 1850 р. він мало де жив більше 6—7 місяців.

 Особливості «різдвяних» творів Ч. Діккенса

До створення «Різдвяних повістей» Діккенс приступив уже зрілим майстром — поява цих творів припадає на 40-і рр. ХІХ ст., тобто на друге десятиріччя його творчої діяльності.

На момент виходу першої з них («Різдвяна пісня у прозі», 1843) Дік-кенс користувався заслуженою славою не лише у себе на батьківщині, у «старій добрій Англії», а й по той бік Атлантики, у Сполучених Штатах Америки.

«Різдвяний» цикл Діккенса складається з п'яти повістей: «Різдвяна пісня у прозі» (1843), «Дзвони» (1844), «Цвіркун за вогнищем» (1845), «Битва життя» (1846), «Одержимий» (1848).

Діккенс дуже любив різдвяні свята. Він бачив у них прояв природ­ної доброти та життєлюбства народу, простих, але щирих веселощів, без яких життя бідняків було б ще злиденнішим і сумнішим.

Письменник сприймав Різдво як свято домашнього вогнища, тому воно було особливо дорогим для нього. Діккенс любив веселе відкрите вогнище каміну, біля якого у різдвяний вечір збиралася сім'я, любив за­тишок кімнат, прикрашених гілками омели або гостролисту,— особливо привабливий узимку, коли надворі йде сніг, гуркоче вітер і згущається морозний туман. Любив він і традиційний ритуал цих свят — веселі ігри і танці до чи після вечері з обов'язковим пудингом.

«Різдвяні повісті» Ч. Діккенса є досить значними за обсягом. Сам автор об'єднав їх під спільним заголовком «Christmas Books» («Різдвяні книги»). Сучасні англійські дослідники відносять їх до типу «long short

story» — «довгого короткого оповідання» (еквівалент розгорнутої нове­ли або повісті).

Особливістю «різдвяного» оповідання є процес душевної трансфор­мації героя або героїв, відмова від фальшивих цінностей в ім'я ціннос­тей істинних, гуманістичних, вічних.

За умовою жанру на подібну трансформацію давалася лише одна ніч. Зате ця ніч була різдвяна, ніч, в яку обов'язково відбуваються чу­десні пригоди та перетворення.

 «Різдвяна пісня в прозі».

Подорож Скруджа Різдвяної ночі у часі й про­сторі як можливість осягнути своє життя

 Краткое содержание

повести Чарльза Диккенса "Рождественская песнь в прозе"

Главный герой повести Чарльза Диккенса "Рождественская песнь в прозе" - Эбинезер Скрудж, скупой и безжалостный старик, которому чужда радость, веселье. Он не любит ничего, кроме денег. Приближающееся Рождество старик готовится встречать в работе, именно поэтому он категорически отвергает приглашение своего племянника провести это Рождество с его семьей и друзьями, прогоняет мальчишек, поющих рождественские песни, отказывает сборщикам пожертвований и неохотно отпускает своего клерка, обещая при этом удержать часть его жалования.

Возвратившись домой, Скрудж видит призрак своего компаньона Джейкоба Марли, умершего семь лет назад как раз в канун Рождества. Призрак Марли говорит, что он бесконечно страдает под тяжестью грехов, совершенных за всю жизнь. Страдание - это его наказание за то, что не делал добрые дела. Марли не хочет, чтобы такая же участь постигла Скруджа: Марли сообщает Скруджу, что его посетят 3 Духа, которые попробуют его спасти от наказания, уже постигшего самого Марли.

Первый Дух (Святочный Дух прошлых лет) является к Скруджу и открывает заново прошлое, перенеся Скружда сначала в его детство, где он еще беззаботный молодой человек, который любит и умеет радоваться жизни, способен любить, имеет надежды, мечты и хорошее настроение. После этого Дух переносит Скруджа во время, когда Скрудж уже расстался с юношескими мечтами и целиком сосредотачивается на накоплении богатств. Он расстается со своей возлюбленной, которая находит свое счастье с другим человеком. Скруджу настолько тяжело это видеть, что он просит Духа перенести его обратно, что Дух и делает.

Второй Дух (Дух нынешних святок) является к Скруджу и показывает, как люди радуются Рождеству: они готовят подарки друг другу, покупают угощения, готовят кушанья, спешат домой, чтобы провести время в кругу своей семьи и друзей. Все предвкушают праздник. Дух переносит Скруджа в дом своего клерка. Небогатая семья с большим количеством детей готовиться к празднованию Рождества. В этом доме тоже царит веселье, которое омрачается только тем, что самый младший член семьи болен и может не дожить до следующего Рождества. Праздничный тост, который глава семью поднял за своего работодателя (Скруджа), вызывает неодобрение членов семьи, которые считают Скруджа жадным и плохим человеком. После этого Дух показывает Скруджу, как весело и беззаботно празднуют Рождество во многих местах и домах и наконец переносит Скруджа в дом племянника, которые очень весело проводят время и не питают злобы к Скруджу.

Третий Дух (Дух будущих святок) появляется, но ведет себя не так, как первые два - он не говорит ни слова, но переносит Скруджа по разным местам, показывая возможное будущее. Скрудж чувствует, что он стал другим человеком и хочет нести людям добро. Он видит, что в городе умер некий известный человек, но его смерть вызывает у людей плохо скрываемую радость или полное безразличие. После смерти этому человеку не было покоя тоже: его вещи крадут воры и продают старьевщику. Скрудж пытается понять, кто этот человек, но до поры до времени не может этого сделать. Он начинает понимать, что умри он сам - именно такую же реакцию этот факт мог вызвать у всех окружавших его людей: безразличие или радость. Дух переносит его на кладбище и Скрудж видит, что умершим скрягой был он сам и что его желание делать хорошие дела, возникшее совсем недавно, уже не реализовать. Скрудж взмолился, чтобы Дух позволил ему изменить его настоящее и будущее и Дух исчезает, а Скрудж просыпается в своей кровати в своем доме.

Жизнь Скруджа круто меняется: он становится другим человеком, жертвует деньги, увеличивает жалование своему клерку, сближается с его маленьким сыном, проводит Рождество с племянником. Скрудж становится щедрым и добрым человеком и заслуживает совершенно другую репутацию и известность, нежели ранее.

 

 Бесіда за змістом І строфи 

 Розкажіть, що ви дізналися про Скруджа і Марлі. Що їх поєднувало?

  

  Що здивувало Скруджа, коли він повернувся додому? (Замість колотушки він побачив обличчя Марлі, свого колишнього компаньйона.)

• Простежте, які почуття охоплюють Скруджа під час зустрічі з другом Марлі.

 

  Очевидно, що черствий і безжалісний Скрудж не вірив у привиди, але розповідь Марлі вплинула на нього, і він, переживши почуттів більше, ніж, можливо, за декілька років життя, все ж не наважується сказати про все, що відбулося,— «дурниці». Герой починає замислюватися над своїм життям.

Бесіда за змістом  ІІ строфи. «Перший з трьох духів»

 Який Дух з'явився до Скруджа першим? (Дух Минулого Різдва)

Знайдіть опис зовнішності Духа Минулого Різдва. Зачитайте.

 Складання схеми «Подорож із Духом Минулого Різдва»

 

 Висновки: подорож із Духом Минулого Різдва примусила стрима­ного та невблаганного Скруджа плакати, сміятися, відчувати сором за свої вчинки, шкодувати про незроблені добрі справи, пробудила у ньому людські почуття. Дух нагадав герою про його самотнє, нещасне дитин­ство, заскорузлу зрілість, не здатну любити нікого і нічого, крім грошей.

 Бесіда за змістом ІІІ строфи «Другий із трьох Духів»

 Складання схеми «Подорож з Духом Теперішнього Різдва» Що вразило вас в епізоді опису Різдва у сім’ї Кретчитів? (Сім’я жила дуже бідно, тому що дітей було багато, а батько, що працював на Скруджа, отримував мізерну платню, якої вистачало, щоб тільки  не померти з голоду. Але, незважаючи на такі складні обставини, батьки і діти живуть дружно, турбуються одне про одного та навіть піднімають келихи за здоров’я містера Скруджа.)

Висновок. Скрудж бачить, як радіють святу і веселяться люди, яких він не поважав раніше через їх бідність. І рудокопи, і моряки, і сім’ї Кретчитів та Фреда приготувалися до Різдва, вони вміють радіти йому, бо щасливіші за багатого, але самотнього, черствого комерсанта.

 Бесіда за змістом  IV строфи. «Останній із Духів»

Що показав Дух Майбутнього Різдва герою? (Смерть усіма покинутого й обікраденого комерсанта; радість людей, що дізналися про його смерть; смерть Тайні Тіма)

Висновки

Переродження Скруджа як наслідок осмислення свого життя

Навіщо три Духи явилися Скруджу в Різдвяну ніч? (Вони повинні були вплинути на героя, примусити його замислитися над своїм грішним життям, отямитися, розпочати своє життя вже іншою людиною, чия душа відродилася й прагнула творити добро.)

 Що показали духи герою під час подорожі? 

Що найбільше вразило Скруджа під час подорожі? 

Які почуття переживав герой, мандруючи в часі і просторі? (Страх, жаль, муки совісті, бажання змінитися)

 Спостереження за змінами у житті героя

1) Що було...

 зі Скруджа крапля за краплею витікає живе життя і людське тепло, перетворюючи старого скнару на льодяну глибу. Зовні   і зсередини вкритий памороззю Скрудж нагадує живий труп, привид. Не дивно, що саме такому герою явився виходець з того світу, колишній компаньйон Скруджа Джейкоб Марлі.

2) Що змінюється...

У повісті є момент, який натякає на те, що Скрудж міг би уникнути зустрічі з жахливим незваним гостем. Примостившись біля ледь жевріючого вогню, він звернув увагу на дивні голландські кахлі каміна, на яких зображені сцени зі Священного Писання — «сотні фігур, що могли б зайняти уяву Скруджа». Однак він втратив свій шанс, і все закрило зловісне обличчя померлого Марлі.

З цього моменту починається шлях до воскресіння «мертвої душі» Божого творіння.

Проте не так швидко добру здобути перемогу в душі героя. Скрудж не раз повертається до звичного, «холодного» начала своєї душі: під час зустрічі з Духом Теперішнього Різдва прагматично зауважує, як важко прогодувати сім’ю з 1700 братів-духів; почувши, як діти вітають одне одного зі святом, спочатку радіє, а потім знову згадує: «Яка мені від цього користь?»

Та після першої сльози Скрудж схлипнув, потім заплакав, пізнавши  у маленькому хлопчику, покинутому на Різдво, самого себе. І ось, нарешті, «все знаходило відгук у зм’яклому серці Скруджа і давало вихід сльозам».

Остаточне потрясіння Скруджа відбувається, коли мовчазний, закутаний в усе чорне Дух Майбутнього Різдва приводить наляканого героя на кладовище, до покинутої могили, на якій написане ім’я  Ебінізера Скруджа.

«Скрудж затремтів весь з голови до п’ят» — кульмінаційний психологічний стан героя. Він падає навколішки, гаряче й пристрасно молить Духа змінити його долю.

3) Що стало...

 Особливістю різдвяного сюжету є те, що «плач» Різдва змінюється «сміхом», страх же поступається місцем «великій радості». Відчуємо велику радість героя.

«Сам не знаю, що зі мною відбувається! Мені так легко, немов я пушинка, так радісно, наче я янгол, так весело, немов я школяр!»

«Все, що він бачив, сповнювало його душу радістю».

«Це був прекрасний сміх, особливо для людини, яка вже давно розучилася сміятися».

«І продовжував сміятися, доки сльози не потекли по його щоках».

«На серці в нього було легко і весело».

Якими словами називає Скрудж хлопця на вулиці? («Милий хлопчик», «розумна дитина», «дивна дитина», «говорити з таким одне задоволення»)

Про що це свідчить? (Про радісний настрій героя, добре ставлення до оточуючих)

 Які вчинки переконують читача у переродженні героя? Висновки

Ч. Діккенс у своїх «різдвяних» творах реалізує сюжети про духовне очищення, спасіння, переродження людини, що втратила подобу Божу.

Це цілком відповідає святу Різдва, яке завжди пов’язувалося з чудом, спасінням, даром.

Письменник щиро вірить у можливість перетворення «мертвої» душі на живу, вважає, що «кожна християнська душа, роблячи добро навіть у найскромнішій царині, вважатиме своє земне життя занадто швидкоплинним для безмежних можливостей добра».

 Реальне та фантастичне в повісті «Різдвяна пісня в прозі»

 Фантастика — те, що не існує в дійсності, створене фантазією, уявою.

Композиція — побудова, розташування і взаємозв’язок всіх частин твору.

 Робота з текстом. Описи  трьох Духів.

Дух Минулого Різдва схожий на дитину і має в собі джерело незгасимого, яскравого світла — можливо, це те найкраще, що є в людях у дитинстві і що вони з часом старанно прагнуть затамувати.

Дух Теперішнього Різдва — життєрадісний, сильний, веселий. З усіх трьох Духів він — найенергійніший і найприємніший. Можливо, тому, що це Різдво — його, і Скрудж може змінитися на краще саме в цей час.

Дух Майбутнього Різдва — найпохмуріша постать, невизначена, мовчазна. Він має такий вигляд, очевидно, через те, що нічого приємного показати Скруджу не зможе. Смерть, зрада, радість людей від його  загибелі — все це вражає і разом з тим зцілює душу героя.)

Чи можна назвати образи Духів фантастичними?

Навіщо автор використовує ці образи у творі? (Фантастичні образи трьох Духів Різдва покликані змусити душу Скруджа здригнутися, перетворити людиноненависника на людинолюбця.)

Які ще елементи фантастики використовує Діккенс у повісті?

— Подорож у просторі і часі;

— образи привидів (Марлі та інших).

 Функція фантастичних елементів у творі

У «різдвяних» творах традиційно використовуються надприродні образи вихідців з того світу, грішників, приречених на вічні муки: «...до Скруджа донеслися якісь незрозумілі звуки: неясні і безладні, але невимовно жалібні плачі і стогони, тяжкі зітхання розкаяння і гіркого жалю.

Він побачив безліч привидів. З жалібними криками вони неспокійно носилися у повітрі туди і сюди, і усі, як і дух Марлі, були у ланцюгах».

Надприродний світ, що стривожив Скруджа у свят-вечір, був покликаний не стільки налякати, скільки попередити про наслідки грішного життя, життя без Бога у серці.

 Лише фантастична подорож у часі і просторі могла так сильно вплинути на героя, чия душа дивно зчерствіла і заскорузла.

 У чому полягає реалістичність «Різдвяної пісні в прозі»? (В описі деталей побуту, зображенні суспільного устрою Англії, наслідків недосконалості цього устрою, що проявляється у соціальному розшаруванні суспільства, в якому люди мало не вмирають з голоду.)

 Написання твору-роздуму 

«Що в житті людини найцінніше?»

(за повістю Ч. Діккенса «Різдвяна пісня в прозі»)

Бесіда

 Які цінності у житті ви вважаєте головними? (Любов, дружба, сім’я, здоров’я...)

 Чи знаєте ви, які життєві цінності називають підробними, сурогатними? (Багатство, слава, якщо прагнення до них перетворюється на

єдину мету життя.)

 Складання плану

І. Вступ

Головні життєві цінності містера Скруджа.

ІІ. Основна частина

Що в житті людини найцінніше:

1) уміння робити добро;

2) сім’я;

3) дружба і любов;

4) здоров’я;

5) улюблена справа;

6) уміння радіти життю.

ІІІ. Висновок

Справжні цінності життя.

 У вступній частині потрібно коротко викласти, що саме було важливим у житті для Скруджа (його справи і гроші), і висловити своє ставлення до такої життєвої позиції (згоден або не згоден з героєм).

В основній частині треба розкрити свою думку і навести докази того, що саме вона є правильною. Наприклад, якщо зазначається, що цінністю для людини є дружна сім’я, то можна аргументувати це постійною підтримкою, на яку може розраховувати така людина у якійсь складній ситуації.

У висновку потрібно ще раз підсумувати, що в житті людини ви вважаєте найціннішим, і наголосити на небезпечності для людини фальшивих життєвих цінностей.