ОЛЕКСАНДР ПУШКІН  

Олександр Пушкін (1799-1837).

“Пісня про віщого Олега”.

Поетизація  давньоруської минувщини в баладі Пушкіна.

 

Пушкін…Всесвітньо відоме ім’я. Воно приходить до нас у дитинстві й залишається назавжди. Ще не вміючи читати, мабуть, кожен з нас знав уже чарівні казки Пушкіна, декламував його дзвінкі й співучі рядки: «Край лукомор’я дуб зелений…» І ви – у полоні казки, де буває те, чого не існує в  житті, де добро завжди перемагає зло, а любов і щире серце розбивають найстрашніші чари.

       Ми ростимо, і вивищується Пушкін. У кожної людини він свій, неповторний, непередбачуваний, загадковий. Однак завжди – добрий друг і порадник, бо зі сторінок його творів говорить сама мудрість. М.В. Гоголь писав про нього так: «Пушкін є явище надзвичайне, і, можливо, єдине явище російського духу; це російська людина в її розвитку, в якому він, можливо, з’явиться через двісті років».

Під час свого заслання Пушкін відвідав Київ – легендарну столицю першої слов’янської держави. Він відкрив для себе світ легенд Київської Русі. Поетову увагу привернула легенда про київського князя Олега. Він відвідав могилу князя, похованого на горі Щекавиці. За літописом, Київський князь Олег (879-912) був могутнім князем-воїном, який провів багато переможних походів, захистивши і розширивши кордони Київської Русі. 907 р. він організував великий похід на Константинополь, обложив місто, добився від імператора вигідних умов миру, що надавав великі пільги руським купцям і дипломатам. На знак перемоги прибив князь Олег на брамі Константинополя свій щит.

Існує легенда, описана в літописі, що князеві волхви та кудесники (чаклуни і чародії, які вміють передбачати майбутнє), провістили його майбутню долю.

   У Пушкіна виникає задум написати твір про князя Олега, і 1 червня 1822 року був закінчений вірш „Пісня про віщого Олега”.

 

 Словникова робота.

 

   Віщий – 1) здатний передбачати майбутнє; 2) мудрий, проникливий.

   Хозари – напівкочові племена, що в І тис. н. е. жили у степах Південно-Східної Європи.

   Царгород (Царград) – староруська назва Константинополя (сучасний Стамбул).

   Отроки – підлітки до 15 років, князівська челядь.

   Тризна – завершальний етап похоронного обряду, поминки по небіжчикові. Ця частина складалася спочатку із змагань, жертвоприношень, а пізніше – з поминальної учти.

 

Ідейно-художній аналіз балади.

Тема. Зіткнення людини з долею; взаємовідносини пророка і влади; трагізм людської долі.

Ідея. Людина безсила при зіткненні із долею, із роком; неприємність, лихо може прийти звідти, звідки її зовсім не чекаєш.

Жанр. „Пісня про віщого Олега” побудована за принципом балади, хоча і з билиною має багато спільного.

Композиція:

Художні засоби

Епітети: вещий Олег, неразумные хазары, буйный набег, верный конь (постоянный), тёмный лес, вдохновенный кудесник, любимец богов, могильная земля, могучий владыка, вещий язык, небесная воля, светлое чело, лукавый кинжал, грозная броня, бранное поле, верный слуга, весёлый звон стакана, ретивый конь, кудри белы, непробудный сон, жаркая кровь.

Порівняння: «… И кудри их белы, как утренний снег/ Над славной главою кургана…»; «Как чёрная лента, вкруг ног обвилась…»

Метафори. Застарілі слова.

 

Робота з текстом

 

Подумайте, яке зі значень слова «віщий» характеризує князя Олега.

«Віщий» - значить «мудрий, проникливий».

 

Як ви думаєте, чому вірш називається «піснею»?

Оспівування легендарного героя, його життя, подвигів є характерним для цього жанру.

 

Знайдіть у вірші спільні риси з фольклорними творами.

Багато постійних епітетів: темний ліс, вірний кінь, товариш вірний; наявність чаклуна-ворожбита, що привносить у розвиток подій загадковість. Такі риси є характерними для казок, пісень.

 

Які застарілі слова вживає поет у творі? З якою метою він використовує їх?

У тексті вживається багато застарілих слів: прирік, мольба, владар, чоло, бранний, Царград тощо. Це допомагає поетові краще відтворити колорит часів існування Київської Русі.

Які давньослов’янські обряди і повір’я згадуються у «Пісні про віщого Олега»?

За повір’ям, зустріч із чародієм–ворожбитом несе якісь неприємності. Також описується давній обряд поминання померлих – тризна. Згадується ще горб – це великий земляний насип, який насипався над могилою вельмож. Оскільки русичі вважали, що під час тризни не можна сумувати, тому й «хмільна бенкетує дружина».