Гомер  

Легендарний  поет Стародавньої Греції Гомер

(бл. VIII ст. до н. е.).

Видатною пам'яткою давньогрецької культури і релігії, одним із головних джерел для досліджень релігієзнавців, є поеми "Іліада" і "Одіссея", авторство яких приписується легендарному поетові Стародавньої Греції Гомеру (бл. VIII ст. до н. е.). Згідно з легендою, Гомер був сліпим співаком-мандрівником (одним із аедів). Його авторитет був настільки великим, що за право називатись батьківщиною Гомера сперечались, за переказами, сім давньогрецьких міст. У культурології і релігієзнавстві напівфантастичний образ Гомера породив так зване гомерівське питання — питання про авторство названих поем, а потім — і про походження та розвиток давньогрецького епосу і співвідношення у ньому фольклору і власне літературної творчості.

Вважається, що Гомер був першим аедом, який, використовуючи короткі народні пісні і висловлювання про богів і героїв, створював великі героїчні поеми-епопеї. Так, поема "Іліада" розповідає про Троянську війну (XIII ст. до н. е.) між давньогрецьким племенем ахейців і малоазійським містом Іліоном (Троєю). Вона написана гекзаметром (близько 15 700 віршів). Головний герой поеми — Ахілл. Він хоробрий воїн, майже непереможний. Його мати богиня Фетіда, щоб забезпечити своєму синові безсмертя, занурила його у священні води Стіксу. Лише п'ята, за яку Фетіда тримала Ахілла-немовля, не змочилася водою і тому залишилась вразливою. Ахілл загинув у Троянській війні, коли йому в незахищену п'яту влучила стріла, що її випустив герой Трої Паріс (звідси вираз "ахіллесова п'ята", тобто уразливе місце). "Гнів Ахілл а" з приводу образи, заподіяної йому верховним вождем Трої Агамемноном, — головна сюжетна лінія поеми. Сцени героїчних поєдинків чергуються у ній з картинами життя громадян Трої під час облоги, зі сценами суперечки богів на Олімпі (Олімп — найвищий гірський масив у Греції, в давньогрецькій міфології — священна гора, місцезнаходження богів на чолі з Зевсом).

Поема "Одіссея" розповідає про пригоди царя Одіссея під час Його повернення з Троянської війни на рідний острів Ітаку. Повернення тривало 10 років. У поемі Одіссей зображений не тільки героєм війни, а й розумним, хитрим, винахідливим правителем, розважливою та обачною людиною.

Обидві ці поеми — справжні енциклопедії життя і діяльності давніх греків. У них зображені не лише жахи війни, а й суспільне життя, праця землероба і коваля, змагання атлетів і дитячі ігри, звичайно, і боги, їхній пантеон, суперечності і боротьба між ними.

Майстерність Гомера

Майстерність Гомера полягає не лише в зображенні батальних сцен битви між троянцями і греками, описі героїчних подвигів персонажів як з одного, так і з другого ворожого табору. Ліричністю, ніжністю проникнуті рядки, що розповідають про прощання Гектора з коханою дружиною Андромахою.

Геніальність Гомера в тому, що він вийшов за умовні межі зображення лише героїчних сторінок античної історії, поет передав й усе розмаїття почуттів своїх героїв.

Гомер не стає на бік будь-якого табору або будь-якого героя. З однаковим захопленням звучать рядки, присвячені мужності, патріотизму, відданості як греків, так і троянців.  

«Іліада» Гомера: вигадка й правда

 Героїчною подією для греків була Троянська війна (XIII ст. до н.е.), яка відбулася десь за три-чотири століття до створення епосу про, неї. Що ж то були за події?

 Тривалий час Троя вважалася вигадкою, і, отже, вигаданими вважалися і події Троянської війни. Але 1870 року археолог-аматор Генріх Шліман, німецький купець,  розкопав Трою! Оце була сенсація! Про неї говорила не те що Європа — нею марив увесь світ. Троя таки існувала! Існували і Гектор, і Ахілл, і Зевс. Та плутати людей із небожителями, міф з реальністю не можна. І безліч дослідників: істориків, філологів, етнографів стали шукати, де в «Іліаді» правда, а де — вимисел. Допоміг їм у цьому архітектор з Великобританії Майкл Вентріс. Йому тоді було лише тридцять років (через три з половиною роки він загинув у автомобільній катастрофі). Саме про відкриття Вентріса написав відомий учений С. Лур'є: «Йому вдалося зробити найзначніше і найбільш неймовірне відкриття в науці про античність з часів епохи Відродження». У чому полягає це відкриття? Під час розкопок на острові Кріт, у «багатих золотом Мікенах», де володарював ватажок греків у Троянській війні Агамемнон, а також у Пілосі та інших місцях Балканського півострова археологи знайшли декілька тисяч глиняних табличок з невідомими письменами. Це сталося наприкінці XIX століття. Ви уявляєте собі, що тут почалося! До їхньої дешифровки було залучено безліч людей: від істориків античності до військових шифрувальників, були задіяні дешифрувальні машини всіх контррозвідок світу (робота тривала понад півстоліття). Все марно! Таємничі письмена були умовно названі «лінійним письмом Б» і визнані такими, які не дешифруються. 1 ось 1953 року Майкл Вентріс розшифрував те загадкове «лінійне письмо Б». Прочитавши загадкові письмена, вчені дізналися ось про що. На початку II тисячоліття до нової ери на Балканах з'явилися племена греків-ахейців. Десь до середини цього тисячоліття на півдні півострова склалися рабовласницькі держави. їхні царі (базиліки по-сучасному — царі) жили у містах за міцними, циклопічної кладки мурами. Ахейці стали поглядати навкруги, «чи нема країни, щоб загарбать...» Серед інших ахейці завоювали й острів Крит. А на Криті існувала висока й витончена культура, вплив якої зазнавали на собі ахейці. Після завоювання Криту ця культура остаточно стала спільною для греків і критян.

 На північному заході Малої Азії був ласий для ахейців шматок — місто-держава Троада із столицею Троєю, або Іліоном. Троада була багата, вирізнялася зручним для торгівлі розташуванням, родючим грунтом тощо. І ахейці прагнули загарбати Троаду! Більшість учених датують Троянську війну 1200 р. до н.е.

 Троада була загарбана, а Троя (Іліон)— зруйнована. Але «бере вовк, та бере й вовка»... Троянська війна була початком кінця ахейської військової могутності. Незабаром на Балканах з'явилися нові грецькі племена — дорійці. Поруйнувавши культуру ахейців, вони почали створювати свою. Але руйнувати набагато простіше й швидше, ніж будувати. Храми заростали травою, міста занепадали, забувалася писемність, мистецтво, ремесла. 1, звичайно, забувалося минуле. Як то кажуть, рвався ланцюжок подій... А окремі ланки цього ланцюжка міфологізувалися, обростали безліччю домислів. Деякі ж ланки з різних кінців ланцюжка справжніх подій з'єднувалися між собою, деякі — просто випадали. Розповіді про героїв і богів, факти історичні та вигадані перемішувалися, утворилась така собі суміш із правди та вигадки.

Поема Гомера «Іліада»

Поема  «Іліада» створена приблизно у VIII-VH столітті до н. є. легендарним автором Гомером і записана за наказом афінського правителя Лісістрата у VI ст.до н. є.

Поема належать до жанру героїчного епосу, де поряд з відомими історичними постатями змальовано легендарних і міфологічних героїв.

 Шанобливе ставлення до богів, любов та повага до батьків, захист вітчизни — ось основні заповіді греків, відтворені у поемі Гомера.

Поема «Іліада» є неперевершеною енциклопедією воєнних дій, соціального життя Давньої Греції, моральних засад, звичаїв, культури античного світу.

 Анкета поема Гомера «Іліада»

Історична основа: — Троянська війна

Міфологічна основа: — міфи троянського циклу

 Жанр: — епічна поема

Тема: гнів Ахілла, та його наслідки Ідея: осуд війни, оспівування героїзму, миру, материнської та батьківської любові

Композиція: 15 693 рядки «Іліади» розбито античними вченими на 24 пісні — за числом літер грецького алфавіту.

Події відбуваються на 10 році війни протягом 50 днів

Схема сюжету.

Зустріч жреця Хріса і Агамемнона — народні збори греків — суперечка Ахілла і Агамемнона — образа Ахілла і відмова брати участь у війні — наступ троянців і загроза поразки греків — смерть Патрокла від руки Гектора — щит Ахілла — прощання Гектора і Андромахи — двобій Ахілла і Гектора — смерть Гектора — похорони Патрокла — зустріч Пріама і Ахілла — похорон Гектора

Особливості стилю.

•  Докладна, повільна оповідь («епічний спокій»).

 • «Гомерівський каталог» (детальний опис подій, предметів, речей).

 •«Епічний об’єктивізм» (неупереджене, об’єктивне ставлення до подій і героїв твору).

 • Постійні епітети, гіперболи, порівняння, повтори.

 Віршовий розмір — гекзаметр.

Головні герої

 Поема уславлює доблесть, героїзм, силу розуму, стійкість у випробуваннях долі. І якщо до цього долучаються трагічні думки про короткочасність людського життя, то усвідомлення неминучого породжує в людини лише бажання залишити по собі славну пам’ять.

Сюжет «Іліади»

 В «Іліаді» розповідається лише про один епізод Троянської війни, який відбувся на десятому році битви, — про гнів Ахілла та його наслідки. Ахілл розгнівався на царя Агамемнона, вождя походу еллінських племен проти іонійської Трої. Жрець бога Аполлона Хріс прийшов до табору греків, щоб звільнити свою дочку Хрісеїду, полонянку Агамемнона. Але цар прогнав Хріса, і Аполлон за те насилає на греків моровицю. Ахілл намагається врятувати військо і вимагає від Агамемнона повернути Хрісеїду жрецю. Той нарешті погодився, однак заради помсти відбирає в Ахілла його полонянку Брісеїду. Розгніваний Ахілл відмовляється брати участь у війні. Його матір, богиня Фетіда, просить Зевса покарати ахейців. Зевс насилає на них численні поразки. Ахілл, уболіваючи за ахейців, дозволяє своєму другові Патроклу взяти свою зброю і відігнати від грецьких кораблів троянське військо. Але Патрокл гине від руки Гектора. Смерть друга надзвичайно вразила Ахілла. Він забуває про свій гнів і вступає в бій. Ахілл поборов чимало троянців, у тому числі й Гектора, тіло якого у помсті за друга не віддає троянцям. Він глумиться над тілом Гектора: волочить його по землі навколо могили друга, не дозволяючи поховати ворога. Старий батько Гектора, Пріам, приходить до табору ахейців і на колінах просить Ахілла віддати йому тіло сина. Сльози й волання батька вразили серце Ахілла, і він віддає тіло. На прохання Пріама Ахілл на одинадцять днів припиняє війну, щоб троянці могли належним чином поховати Гектора, віддати йому належну шану. За віруваннями давніх греків, душа померлого не допускалася в царство тіней, доки його тіло не було гідно поховане. На цьому «Іліада» завершується.

 Керуючись моральними засадами античності, де герой, в першу чергу, проявляє мужність, силу, відвагу, захищаючи свою землю, Гомер змальовує Гектора і як ніжного чоловіка і батька, і як сильну людину, що мріє бачити таким же сильним і мужнім свого сина.

Геніальність Гомера в тому, що він вийшов за умовні межі зображення лише героїчних сторінок античної історії, поет передав й усе розмаїття почуттів своїх героїв.

Гомер не стає на бік будь-якого табору або будь-якого героя. З однаковим захопленням звучать рядки, присвячені мужності, патріотизму, відданості як греків, так і троянців.

Интересно!

Яблоко раздора - золотое яблоко с надписью "прекраснейшей", которое подбросила богиня раздора Эрида на свадебном пиру смертного Пелея и богини Фетиды за то, что ее забыли пригласить на эту свадьбу. Гера, Афина и Афродита стали претендовать на это яблоко. Богини попросили Зевса решить этот спор, но Зевс повелел Гермесу передать яблоко Парису, что тот присудил яблоко достойнейшей (суд Париса). Гера пообещала Парису власть и богатство, Афина - мудрость и воинскую славу, а Афродита - отдать в жены самую красивую женщину. И Парис признал самой прекрасной из богинь Афродиту. Исполняя свое обещание, богиня помогла Парису похитить самую красивую из смертных женщин - Елену, супругу спартанского царя Менелая. С этого похищения началась Троянская война.

Порівняльна характеристика Ахілла й Гектора

Художньо-виражальні засоби поеми

 Щит Ахілла

Щит здавна був символом честі воїна, пізніше це значення ще підсилилося гербом, який став на ньому зображуватися. Описи конкретних щитів зустрічаються в міфології та епосі; найвідомішим є щит Ахілла, на якому був зображений весь міфопоетичний Космос. Щит мав величезне значення в обрядовості: на нього підіймали ватажків, на ньому носили загиблих, звідки і походить відома фраза спартанської матері "Зі щитом чи на щиті". Цікаву паралель можна знайти на іншому кінці Європи, де герой повертається додому з уламками зброї, які він, не кидає, щоб довести свій вихід з бою з честю.

Крім щита, захисну, і водночас, символічну, функцію мали обладунки. Зокрема, прикраси на шоломах давали можливість визначити статус воїна; ілюстрацією можуть слугувати мікенські шоломи, вкриті іклами кабана, однієї з найшановніших європейських тварин. Величезне місце в "Іліаді" займають обладунки Ахілла з їхньою роллю в загибелі Патрокла та суперечці ахейців після смерті Ахілла.

 Интересно!

Щит Ахилла — щит, выкованный за одну ночь Гефестом для Ахилла, сына Фетиды.

Щит имел центр с небольшим возвышением, что символизировало земную твердь, имевшую, по мнению древних, форму щита со срединной горой, «пупом земли». На щите Гефест изобразил землю, небо, звёзды, а также многочисленные эпизоды городской и сельской жизни.

…Множество дивного бог по замыслам творческим сделал. Там представил он землю, представил и небо, и море, Солнце, в пути неистомное, полный серебряный месяц, Все прекрасные звёзды, какими венчается небо… (Текст «Илиады» в переводе Н. И.Гнедича)

Согласно мифам, такого щита не было ни у кого: ни у воинов троянских и ахейских, ни у божеств, спускавшихся с Олимпа. По своему щиту Ахилл мог найти любое место: и землю мирмидонян, правителем которой был его отец Пелей, и Трою, где он во главе отряда отстаивал честь Менелая.

  Как устроен щит

Сделать щит можно из любого прочного и не слишком тяжелого материала — кожи, ивовых прутьев, дерева, листового металла (меди, бронзы, железа, стали), но лучше — комбинируя все эти материалы.

Форма щита может быть почти любой — не было разве что шестиугольных и звездообразных... Чаще всего встречались круглые и прямоугольные, нередко попадались также треугольные и каплевидные. В центре многих разновидностей щитов располагается умбон — металлическая полусфера, служащая для активного парирования ударов, а также защищающая кисть бойца.

Держали щит двумя способами. Щиты либо имели единственную расположенную в центре щита жесткую рукоятку (или, реже, парные кожаные петли), либо рукоятка смещалась к краю, и появлялись ремни, в которые продевалось предплечье. Закрепленный на предплечье щит легче удерживать, однако его подвижность при этом несколько уменьшается. Изредка щиты подвешивались на ремне на шею бойца.

По размерам щиты условно делятся на три класса: малые могут закрыть только грудь, средние — весь корпус, а ростовые закрывают бойца от бедер до шеи. Самые маленькие щиты, прикрывающие только кисть, назывались кулачными. Понятно, что малые щиты — в первую очередь средство активной защиты, в то время как ростовые достаточно просто держать перед собой, укрываясь за ними от вражеских ударов.

Хотя основная задача щита — спасти бойца от ударов и снарядов, он служит и для нападения: удар щитом, особенно с разбегу, может сбить противника с ног, превратив в легкую добычу. Изредка в центре небольшого щита размещался шип, чтобы удар им был опаснее, — но такие щиты встречались весьма редко...

Повсеместно, от Испании до Китая и Мексики, были распространены выпуклые круглые щиты диаметром 50-60 сантиметров, одинаково удобные как для пешего, так и для конного воина. Ими равно охотно пользовались и конные лучники, не признававшие щитов других типов, и легкая пехота, и городская стража. Делались такие щиты обычно из толстой кожи или окованного металлом дерева. У монголов, арабов и других кочевых народов, полагающихся в первую очередь на легкую конницу, других щитов практически и не было.

С древнейших времен щиты раскрашивали и украшали. Расцветка щитов и значки на них помогали воинам различать друг друга в бою, и, по-видимому, именно их можно считать древнейшими элементами униформы бойца. Из изображений на щитах возникли рыцарские гербы, которые и до сих пор изображаются на соответствующих, геральдических, щитах.