Давньоримська література  

 Історія Римської держави.

Історію Римської держави традиційно поділяють на три великих періоди: ранній Рим, або царський період, Римська республіка та Римська імперія. Рим з’явився як один із землеробських полісів на південній периферії етруського світу. На протязі 6 століття до нашої ери він був під владою етрусків. Потім почалася повільна, але тривка експансія Риму, що знаходився на кордоні двох великих італійських цивілізацій: етрусків і Великої Греції. Ця експансія привела Рим не тільки до визволення, але й дозволила йому зайняти ключові позиції в Центральній Італії.

 Частиною Римської культури, безперечно, є легенда про заснування Риму. До нас дійшли твердження, що Рим був заснований між 754 і 753 роками до нашої ери латинськими колоністами зі стародавнього міста Альба Лонга. За легендою, римляни пов’язували заснування Рима з Троянською війною. Легенда розповідає, що коли загинула Троя, деякі троянці на чолі з Енеєм повтікали на кораблях до Італії. Вони прибули в Лацій, де заснували місто Альба, в якому й зацарював Еней. Його нащадок, цар Альби Нумітор, був повалений своїм братом Амулієм. Побоюючись помсти дітей або онуків Нумітора, Амулій примусив його дочку Рею Сільвію стати весталкою. Жриці богині Вести, берегині домашнього вогнища, не мали права виходити заміж. Однак у Сільвії від бога Марса народилися два сини-близнюки, Ромул і Рем. Амулій наказав кинути їх у Тибр. Але малюки врятувалися: хвиля викинула кошик із дітьми на берег, де їх вигодувала молоком вовчиця. До речі, саму капітолійську вовчицю у 6 – на початку 5 століття до нашої ери римляни зобразили у вигляді бронзової скульптури, яку встановили на Капітолії. Вона відома й по сьогоднішній день. Потім братів виховував царський вівчар. Врешті-решт Ромул і Рем довідались про своє походження, вбили Амулія, повернули царську владу своєму дідові і, зібравши дружину, заснували нове місто на Палатинському пагорбі, на березі Тибру. За жеребом місто дістало назву Рим від імені Ромула. Під час побудови міської стіни між братами виникла сварка, Рем загинув від руки брата. А Ромул став першим римським царем. Він поділив громадян на патриціїв і плебеїв, усе населення – на курії і створив військо.

Легенда розповідає,що першими жителями Рима були юнаки – супутники Ромула та його дружина. Сусідні общини з недовірою ставилися до нових поселенців і не хотіли одружувати з ними своїх дочок. Тоді Ромул улаштував свято, на яке запросив сусідів-сабінів. Під час бенкету римляни викрали дівчат-сабінянок. Сабіни пішли війною на Рим, але сабінянки зуміли помирити своїх батьків і чоловіків. Як наслідок  злиття латинської і сабінської общин утворилась єдина Римська держава, в якій стали спільно правити два царі – Ромул і сабінянин Тит Тацій.

Другий римський цар, сабінянин Нума Помпілій, затвердив культи богів і зорганізував жрецькі і ремісничі колегії. Наступний цар, Тулл Гостілій, зруйнував Альбу Лонгу і переселив її жителів до Рима. Його спадкоємець Анк Марцій побудував міст через Тибр і заснував у гирлі річки першу римську колонію – Остію.

Потім, за римською традицією, в Римі правили ще три царі, етруски за походженням. Тарквіній Давній побудував у Римі перший цирк, храм на Капітолії і підземний стічний канал – Велику клоаку, що існує дотепер. Його наступник Сервій Туллій провів важливі соціальні реформи і встановив довкола міста міцну кам’яну стіну. Останнього, сьомого, царя Тарквінія Гордого вигнало з Рима повстале населення. Від цієї події 510 року бере початок історія Римської республіки.

 До кінця 3 століття до нашої ери Рим стає великою середземноморською державою. Підкоривши в останній чверті 3 та в першій половині 2 століття до нашої ери Карфаген, Рим став керівною силою в Центральному та Західному Середземномор’ї.

Культура Римської держави.

Рим зростав, будуючи легендарні дороги і починаючи торгівлю з сусідніми країнами. Життя в ньому було досить гідним, але жителі Риму прагнули більшого. Вони створили величезні легіони, щоб підкорити собі нові землі. Імперія ставала сильнішою, і ніхто вже не міг зупинити Рим. Захоплені у полон війська противника ставали рабами, яких купували багаті міщани, насолоджуючись усіма радощами життя в Римі. Але не кожен римлянин жив у такій розкоші. Це призводило до повстань голодних нижчих класів.

Але Рим вижив.  Високий економічний розвиток Римської імперії призвів до того, що місто Рим стало економічним, культурним і політичним центром величезної держави

 В цей час велика кількість міст у своєму архітектурному стилі намагалися наслідувати приклад столиці - Риму. Їх прикрашали прекрасними храмами місцевих і загальноімперських божеств, палацами, базиликами, портиками для прогулянок, а також громадськими будівлями і будівлями для розваг - театрами, амфітеатрами, цирками. В амфітеатрах проходили вистави - травля звірів, бої гладіаторів, публічні страти. У цирках відбувалися перебіги на запряжених четвірками коней колісницях - квадригах.. В I - II століттях. нашої ери міські вулиці були вимощені каменем, мали підземну каналізацію та гігантські водопроводи - акведуки. Центральні площі всіх міст (ці площі називалися агорами на Сході й форумами на Заході) були прикрашені численними портиками, храмами й базиликами

 Зрозуміло, що особливою розкішшю відрізнявся сам Рим. Величними спорудами були і “Вівтар Світу”.У цей час у всіх містах імперії поширюється культ терм - громадських бань, у яких були басейни з теплою і холодною водою для плавання, гімнастичні зали, кімнати для відпочинку . Також в Імперії велося активне прокладання доріг. В II ст. у державі існувало 372 мощені каменем дороги загальною протяжністю близько 80 тис. км. Ці дороги, на зразок сучасного шосе, будувалися по прямій лінії, по боках їх були викопані канави для стоку води, через ріки і глибокі яри перекидалися мости (деякі з них збереглися і використовуються й у наші часи). У самому Римі на форумі стояв стовп з позолоченим верхом, він вважався початком усіх доріг Римської імперії. Звідси і приказка: “Всі дороги ведуть у Рим”.

 Крім статуй і барельєфів, будівлі і споруди прикрашалися іншими витворами малих архітектурних форм. У північних провінціях будинки мали опалення. По глиняних трубах з печей гаряче повітря проходило під підлогою і всередині стін, створюючи всередині приміщень теплий мікроклімат.

 Образотворче мистецтво у I - II століттях нашої ери у Римській імперії служило, в основному, для оформлення інтер'єрів будівель і зовнішнього оздоблення вулиць міст. Так, стіни, стелі і підлоги громадських будівель, імператорських палаців, будинків знаті прикрашалися розписом і мозаїкою. Дуже часто використовувалися сюжети з грецької і римської міфології, а також жанрові сцени - полювання, збір врожаю, збирання податків.

 Значного розповсюдження в ці часи набула портретна скульптура. До нашого часу дійшло безліч портретних статуй, бюстів, рельєфних зображень, які реалістично передають риси  обличчя імператорів, імператриць, воєначальників, поетів, філософів та інших представників римської знаті.

Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука. У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати.

    У II ст. високого рівня розвитку досягла медична наука. Ще під час правління імператора Августа в Римі було створено школу для підготовки лікарів. Такі школи існували і в Малій Азії. У кінці II ст. прославився лікар Гален, який проводив досліди з вивчення дихання, діяльності спинного і головного мозку.

Відповідність грецьких і римських богів

Публій Вергілій Марон
(70 р.д.н.е.-19 р.н.е)

n  Три головні твори:

“Буколіки”- оспівується пастуше життя, мирні пейзажі

“Георгіки”- землеробська праця

“Енеїда”- заснування Римської держави

Історія створення „ Енеїди” та її сюжет.

      «Енеїді» Вергілій віддав десять останніх років життя. Спочат­ку поет склав план і написав епопею прозою, а потім завіршував упо­добані частини. Щоб оглянути місця, зображені в поемі, він виру­шив у подорож до Греції та Малої Азії. Проте Трою йому не довелося побачити. Тяжко захворівши в Афінах, він припинив мандрівку. Август порадив хворому повернутися разом з ним до Італії, там 21 ве­ресня 19 р. до н. є. й обірвалося життя Вергілія. Прах його було пе­ревезено до Неаполя і там поховано при Путеоланській дорозі. На надгробній плиті викарбовано: „В Мантуї я народився, умер у калабрів. Неаполь Прах береже. Оспівав череди, ниви, вождів.”

Вергілій не встиг остаточно опрацювати своєї поеми. За нака­зом Августа її було оприлюднено вже після смерті поета, можливо, в 17 році до н. є.

Римський народ визнав Вергілія першим своїм поетом, римським Гомером. Про те, яку загальну шану здобув автор «Енеїди» за життя, говорить хоча б свідчення історика Таціта, що коли присутні в театрі по­чули вірші Вергілія, вони всі підвелися і віддали їх авторові таку саму честь, як імператорові Августу.

 Не обійшлося і без злобних критиків. Одні обурювалися полі­тичною тенденцією поеми, інші — її новаторством. Якийсь Карвілій Піктор навіть написав памфлет під назвою «Бич на «Енеїду». Інші дорікали Вергілієві за різні запозичення, зокрема з Гомера. На захист поета стали друзі.

      «Енеїда» довго була зразком «героїчного епосу» і в Римі, і в лі­тературах нової Європи.

     У першій книзі йдеться про те, як Енеєві дорогою з Трої, з волі його божественної супротивниці Юнони (Гери), яка дуже не люби­ла троянців (бо все ще пам'ятала принизливий для неї присуд Паріса, до того ж дуже поважала Карфаген, але дізналася, що колись він буде зруйнований нащадками Енея), довелося довго блукати морями, зазнати численних пригод та небезпек.

    Флот Енея бурею прибило до берегів Карфагену, де володарювала тоді вдовиця Дідона. Еней розповів цариці про загибель Трої та про свої мандри. Дідона палко закохалася в Енея. Любов у її серці запалив брат Енея — бог кохання Амур. На прохання матері, Амур перевті­лився в сина Енея, і коли розчулена Дідона пригорну­ла його до свого серця, він влив їй у груди отруту кохання, щоб зла Юнона не вклала в душу жінки якісь інші почуття. Еней також по­любив Дідону, та змушений був покинути нещасну, щоб виконати свою історичну місію — досягти берегів Італії й заснувати Римську держа­ву. Невтішна, покинута коханим Дідона наклала на себе руки. На Сицилії Еней вшанував пам'ять свого батька Анхіса поминальни­ми іграми. Потрапивши нарешті до Італії, він за допомогою ча­рівниці Сивілли зійшов в царство мертвих Аїд, де зустрівся з душею свого любого батька. Сцену зустрічі сина з батьком описано дуже зво­рушливо, тут Вергілієві став у пригоді досвід створення «Буколік» з описами душевних переживань пастухів і пастушок. Тінь Анхіса ві­щує Енеєві славну долю його нащадків.

У Лації цар латин гос­тинно зустрічає Енея й обіцяє віддати за нього свою дочку Лавінію. Але в неї вже є жених — цар Турн,  який іде на Енея війною. Еней вирушає за підтримкою до сусіднього володаря Евандра (туди, де згодом постане Рим). Там він отримує да­рунок Венери й Вулкана — бойовий обладунок і щит, на якому зобра­жено майбутню історію Риму. Через відсутність ватажка Турн починає долати троянців. І хоча Еней, повернувшись, відби­ває тиск, Турн убиває його друга Палланта. Настає тимчасове перемир'я. Далі в поемі описано подвиги амазонки Камілли. І, нарешті, відбувається двобій між двома вождями, у якому Еней, здійснюючи помсту за Палланта, вбиває Турна. Цією перемогою й закінчується поема.

Бесіда за прочитаним

- З чого починається поема? (Прославлення Енея)

- Чи є в поемі традиційне звертання до Музи? (У звертанні до Музи наголошується,    що причиною  лиха, якого зазнав Еней, був гнів богині Юнони)

- Який шлях мав пройти Еней? (Із Трої до  берегів Італіі)

- Які боги та міфічні герої згадуються в зачині? (Юнона, Паріс, Ганімед)

- Які міфологічні міста названі в пісні?  ( Карфаген, Троя)

- Як у поему входить мотив долі? (Підкреслюється, що мандрівка Енея сталася з  волі богів і змінити щось було неможливо)

Творче  наслідування Вергілієм поем Гомера.

Заповніть праву колонку таблиці епізодами з «Енеїди», відповідно до епізодів з «Іліади» та «Одіссеї».

Робота над перекладами.

Літературний диктант за змістом „Енеїди”

 1. Чиї твори наслідував Вергілій у «Енеїді»?

2. Яким було призначення Енея?  

3. Хто весь час переслідував Енея?  

4. Хто допомагає Енеєві, захищає його?  

5. Хто закохався в Енея й через це загинув?  

6.     Для чого Еней хотів потрапити в підземне царство?  

7. Хто допоміг Енеєві здійснити свій намір?  

8. Як звали дочку царя Латина, з якою Еней мав одружитися?  

9.  З ким довелося воювати Енеєві, троянцям?  

10. Який дарунок від матері одержав Еней?  

11. Чому автора так хвилює доля Енея?  

Коментоване читання

1.  Що таке підземне царство? Як воно називається? (Аїд)
2. Як ви уявляєте зустріч батька і сина в підземному царстві? Опишіть її.
3. Чому Анхіс розповів Енею про його майбутнє? А ви б хотіли знати своє майбутнє? (Щоб той зрозумів, що всі його страждання не марні)
4. Які слова використовує автор, щоб описати славних нащадків Енея? (Преславні, троянського племені слава, славні, благословенний син божества, гордий переможець)
5. Хто такий Ромул? 
6. Що ви знаєте про заснування Риму?
7. Яка роль Цезаря в історії Римської держави? 
8. Як описує його автор? (Цезар, Гай Юлій (100 — 44 рр. до н. е.) — римський політик, полководець, оратор і письменник, завойовник Галлії, автор «Записок про Галльську війну»)
9. Що ви знаєте про імператорів Нума Помпілія та Тулла Гостілія? (Другий римський цар Нума Помлілій - засновник релігійних установ та обрядів, був прикрашений жрецьким вінком. Тулл Гостілій, третій римський цар, великий завойовник)
10. Знайдіть рядки у яких виражене ставлення автора до воєн?(Діти, ох діти, своєї душі ви до воєн подібнихНе призвичаюйте, й серцю вітчизни таких ви ударівНе завдавайте. Ти перший, що рід свій з Олімпу виводиш,Зброю відкинь, ох крове моя! )
11. Розкажіть про культурні та мистецькі здобутки римської держави?
12.  Що нового ви дізналися про Енея? Чи змінило це вашу думку про нього?