Омар Хайям  

 

Омар Хайям – це поет,

який славить бенкет життя,

його чаша чарівна і сповнена людським розумом –

перлинами мудрості всіх часів.

                                                     В. Державін

 





ПОВНЕ ІМ‘Я ПОЕТА

Гіяс-ад-Дін-Абу-аль-Фахі

 (імена предків-дідусів)

Омар  ібн Ібрагім  Хайям

(ім‘я поета)   (ім‘я батька)     (прізвище)

Нішапурі  (місто народження)

 

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

 

ІМ’Я ПРИ НАРОДЖЕННІ: Омар Хайям

ДАТА НАРОДЖЕННЯ:   18 травня 1048 року

МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ: Нішапур (сучасний Іран)

ДАТА СМЕРТІ: 4 грудня 1131 року

МІСЦЕ СМЕРТІ: Нішапур

НАЦІОНАЛЬНІСТЬ: перс

МОВА ТВОРІВ: фарсі

РІД ДІЯЛЬНОСТІ: поет, астроном, математик,   філософ

НАПРЯМОК: поезія

ЖАНР: рубаї

Про життя Омара Хайяма відомо небагато, але завдяки численним легендам, свідченням сучасників та повідомленням істориків ми може­мо уявити основні етапи його біографії.

Зберігся гороскоп поета, саме за ним індійський дослідник Свамі Говінда Тіртха визначив, що Хайям народився 18 травня 1048 року.

Омар Хайям народився у Хорасані, у давньому місті Нішапурі, в сім'ї ремісника, можливо, старійшини цеха ткачів, що виготовляли тканини для шатрів та палаток. Звідси і прізвище поета — Хайям, що походить від слова хайма — шатро, палатка.

З усіх наук молодого Хайяма найбільше захоплювала математика. У 25 років він пише перший алгебраїчний трактат — «Трактат доведень проблем алгебри», яким уславив себе як вчений.

 За одною з легенд, йому було запропоновано управляти містом Нішапуром. Але Хайям відповів: «Не хочу управляти людьми, наказувати й забороняти, а хочу весь свій розум присвятити науці на користь людям».

На цей час Хайям відомий як видатний астроном свого століт­тя. Йому було доручено будівництво найбільшої у світі обсерваторії. У результаті багаторічних спостережень за зірковим небом він здій­снив реформу календаря за 500 років до реформи Папи Григорія XIII.

Хайяму належить чимало наукових робіт. До нас дійшли 8 учених праць — із математики, астрономії, філософії та медицини.

Рубаї   —  чотиривірш,  як  правило,  філософського  змісту. 

Рубаї  —  викінчений мініатюрний  віршований  твір,  що  виражає  певну  думку,  підкреслену  в останньому рядку строфи. Схема римування:  а — а.

Наприклад:

І юних, і старих — всіх поглинає час,     а

І невеликий нам дається днів запас.    а

Ніщо не вічне тут: ми підемо так само,    холостий рядок

Як ті, що вже пішли,чи прийдуть після нас. а

 

 Рубаї

 

 Хіба у Всесвіті найкращий твір  – не ми?

В очах у розуму зіниця й зір – не ми?

Це коло Всесвіту скидається на перстень,

А перстень, що горить ясніш од зір, – це ми!

 

Боюсь, що більше ми не вернемось додому,

Ні з ким не стрінемось у обширі земному.

Той вік, що ти прожив, вважай своїм трофеєм,

Бо що нас далі жде, не дано знать нікому.

 

Хай кожна мить, що в вічність промайне,

Тебе вщасливлює, бо головне,

Що нам дається тут, - життя, пильнуй же!

Як ти захочеш, так воно й мине!

 

Хіба у всесвіті найкращий твір - не ми?

В очах у розуму зіниця й зір - не ми?

Це коло всесвіту скидається на перстень,

А камінь, що горить ясніш од зір,- це ми.

 

Я тільки й знаю, що знання шукаю,

В найглибші таємниці проникаю.

Я думаю вже сімдесят два роки-

І бачу, що нічого я не знаю.

 

Я пізнання зробив своїм ремеслом,

Я знайомий з вищою правдою і з ницим злом.

Всі тугі вузли я розплутав на світі,

Крім смерті, зав'язаною мертвим вузлом.

 

Любов - це сонечко, що всесвіт зігріває,

Любов - чудесний птах, що в квітнику співає.

Її не знає той, хто плаче солов'єм,

Вона в душі того, хто мовчки умирає.

 

Всі таємниці пильно зберігай,

Щоб не дізнався нелюд і шахрай.

I зваж: як з іншими ти поведешся,

Того від інших і собі чекай.

 

Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,

Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:

Того, що суджено, боятися не треба.

Боюсь неправедно прожити на землі.