CЕРВАНТЕС  

Мигель де Сервантес 

 

 

   

Цікаві  факти з життя письменника та його знаменитої книги

•             У 2002 році, підбиваючи підсумки минулого тисячоліття, Нобелівський комітет зібрав авторитетне журі, до складу якого увійшли 100 відомих письменників з 54 країн світу. їх попросили визначати найкращий твір світової літератури. «Книгою усіх часів і народів» був названий «Дон Кіхот» Сервантеса.

•             Сучасні дослідники припускають, що прототип Дон Кіхота існував насправді: це був родич дружини Сервантеса Алонсо Кіхада, житель Еківіаса, про якого було відомо, що він був великим прихильником рицарських романів і з часом став августинським монахом.

•             Розповідають таку історію: одного разу іспанський король Філіпп III побачив з балкона палацу студента, що читав на ходу книгу та голосно сміявся; король вирішив, що студент або з'їхав з глузду, або читає «Дон Кіхота». Слуги з'ясували це і переконались, що студент і справді читав роман Сервантеса.

•             В Іспанії існує будинок-музей Дульсінеї, розташований у містечку Тобосо під Мадридом. Створюючи його, місцева влада віддячила Сервантесу, який, сам того не знаючи, врятував їх місто від безжального артилерійського обстрілу. Відбулося це на початку XIX ст., коли наполеонівська армія опинилися на території Іспанії. Військо французького генерала Дюрона підійшло до Тобосо і підготувалося до штурму. Артилеристи зарядили пушки, однак команда «вогонь» так і не прозвучала. Коли генералу Дюпону доповіли, що перед ним те саме Тобосо, де жила кохана Дон Кіхота, він відмовився від обстрілу, не побажавши увійти в історію як воєначальник, що зруйнував рідне місто великої літературної героїні.

 Історія створення роману

 Робота  над романом «Премудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі» розпочалася ще під час перебування Сервантеса у в'язниці. Перший том роману вийшов друком у 1605 році. Він мав величезний успіх, про що свідчить шість (!) видань книги лише за один рік. Щоправда, це не полегшило життя автора книги: до кінця свого життя він так і не звільнився від бідності.

За рік до смерті Сервантес написав другу частину роману про Дон Кіхота.

Цікаво!

•             «Дон Кіхот» за кількістю мов, якими він був перекладений, поступається лише Біблії.

•             Роман був задуманий як пародія на середньовічні рицарські романи.

•             У творі 660 персонажів.

•             У центрі роману — подорож ідальго Дон Кіхота разом зі зброєносцем Санчо Пансою Іспанією XVI століття з метою захисту всіх бідних та знедолених.



Повторення літературознавчих термінів.

Роман — це великий за обсягом епічний твір,в якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

 

 


Анкета твору

 

Назва: "Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі"

 Автор: Мігель де Сервантес Сааведра

 Рік: 1605 - перша частина, 1615 - друга частина

 Літературний рід: трагікомічний епос

 Жанр: роман, пародія на лицарські романи

 Доба: епоха Відродження

 Тема: зображення ілюзій незаможного дворянина Алонсо Кіхано (Дон Кіхота), спричинених лицарськими романами, та шлях їх зруйнування.

 Ідея: утвердження думки, що проза життя бере верх над красивими ідеалами (ренесансними цінностями), а відірваність від життя зводить нанівець усі зусилля.

 Головна проблема: конфлікт між ідеалом та дійсністю

 Кількість  всього персонажів - 660

 Головні герої: Дон Кіхот (Алонсо Кіхано), джура Санчо Пансо

 Дон Кіхот - Алонсо Кіхано — незаможний дворянин, що прочитав багато лицарських романів. Ці романи так ввійшли в його фантазію, що Кіхано став переконаний, що він мандрівний лицар. Разом із простим селянином, «зброєносцем» Санчо Пансою, самозваний Дон Кіхот Ламанчський вирушив на пошуки пригод. Дон Кіхот вибрав об'єктом своєї любові Дульсінею Тобоську. Так мандрівний лицар нарік дівчину із сусідньої ферми. «Дульсінея» абсолютно не підозрює про Кіхотові почуття до неї, і практично ні разу не з'являється в романі.

 Композиція: дві частини

 Частина перша надрукована в 1605 р., Частина друга — в 1615 році.

Дон Кіхот - образ мислителя-гуманіста, ренесансного ідеалу. Його життєва позиція ґрунтується на високих романтичних ідеалах, він сприймає світ під кутом "лицарської ідеї" і мріє жити за лицарськими законами, боротися за добро та справедливість.

 

 

 

Образ Дон Кіхота

 

Лицарське ім’я: Бідний ідальго Алонсо Кіхано —> мандрівний рицар Дон Кіхот із  Ламанчі  —>Рицар Сумного Образу —> Рицар Левів.

 

Портрет. «Літ нашому гідальгові до п’ятдесятка добиралося, статури був міцної, із себе худий, з лиця сухорлявий...»

 

Захоплення. Полюванням, але «водно читав рицарські романи з таким запалом і захватом, що майже зовсім занедбав не лише полювання, а усяке господарство». Він навіть збожеволів через них, і, вірячи у правдивість описаного, вирішив стати мандрівним лицарем.

 

Мрія. «Поборювати всілякого роду кривди, наражатися на різні біди й небезпеки, щоб, подолавши їх, окрити ймення своє безсмертною славою». Подорож не можна було відкладати, «бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода: скільки ще в ньому треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати».

 

Обладунки. «Поперед усього вичистив прапрадідну збрую, що вже бозна-відколи занедбана в кутку валялася і добре іржею та цвілизною взялася». «Вирізав з картону такий ніби начілок, примостив до шишака — от тобі і шолом зуповний. ...рубонув раз і вдруге, то одним махом знівечив усе, над чим цілий тиждень морочився».

 

Кінь. «Тоді огледів свою шкапу і, хоч вона в нього була ...сама шкіра та кості.. І назвав нарешті Росинантом, себто Перешкапою».

 

Дама серця. «Проста дівчина з сусіднього села, хороша на вроду, що він у неї був деякий час закоханий, хоч вона, здається, про те не знала і не дбала. Звали її Алонса Лоренсо».

 

Зброєносець — Санчо Панса (Панса — черево). «Був то чоловік добрий, хоча добра мав, сердега, не гурт, але, як то кажуть, без олії в голові... покинув жінку і дітей і став до сусіда свого за джуру».

 

Ідеал Дон Кіхота

 Мужній, доблесний захисник знедолених, скривджених.

Намагається перетворити суспільство на краще; вчить  поклонятися, шанувати, «служити великості та хорошості жінки, нівечити всяке зло та направляти всяку кривду.

Своїми подвигами прагне  прославити себе і роду людському   прислужитися, заслужити шану та повагу рицаря-мандрівника.

 

Реальність Дон Кіхота

 Безглузді витівки та вчинки героя  ускладнюють долі людей, яких він захищає.

Блукання світом у вигляді посміховиська, відірваність від життя і бездіяльність.

Сміхотворна      нічна варта коло зброї на жолобу біля колодця, бій з вітряками, пригода з левами тощо.

Не помічає іронічного, глузливого ставлення до себе.

 

Риси характеру Дон Кіхота:

 безкорисливість;

 щедрість;

 щирість;

 довірливість;

 наївність;

 безрозсудна сміливість;

 енергійність;

 підкреслена серйозність;

відсутність почуття гумору;

 рішучість;

 скромність;

 делікатність;

 аскетизм (байдужість до матеріальних благ та здоров'я);

 почуття гідності.

  

Подвиги Дон Кіхота

 Історія з  хлопчиком

Напад на похоронну процесію

Звільнення каторжників

Бій з вітряками

Пригода з левами