Середньовіччя як історична та культурна доба
Середньовіччя як історична та культурна доба
Середніми віками називають тисячолітній період часу — з моменту падіння Римської імперії (V ст. н. е.) до XV століття.
В історії літератури та мистецтва Західної Європи розрізняються такі етапи:
1) ст. — раннє Середньовіччя;
2) ХІІ—ХІІІ ст. — розквіт середньовічної цивілізації;
3) XIV—XV ст. — пізнє Середньовіччя, початок Відродження.
Християнська католицька церква у середні віки панує над усім культурним життям Західної Європи. Антична культура занепадає. Церква створює літературу, що схвалює подвиги аскетизму, мучеництва за віру. Характерним для цього періоду є жанр «житія», які описують відлюдників, що вирушають у пустелю, добровільно зазнають катувань. Поширюються також «видіння», тобто розповіді людей, що немовби побували у потойбічному світі. У них описуються фантастичні картини райських насолод та пекельних мук.
Водночас із церковною літературою, що писалася переважно латиною, протягом усього середньовіччя розвивається література світська, яка є далекою від похмурого, аскетичного світосприйняття. Різні її напрями та види походять із народної творчості, що існувала з давніх-давен, а темою її була людина зі своїми земними радощами та бідами.
Найзначнішою та найціннішою спадщиною середньовічної літератури був епос — поеми про героїв-воїнів, які були створені народом і висловлювали його ідеали. Епос виник у формі сказань, які тривалий час існували в усній формі. Виконавців сказань називали у Франції жонглерами, у Німеччині — шпільманами. Зазвичай це були акробати-фокус-ники, що розважали народ на дорогах та площах. Вони також співали або читали пісні про воїнів-героїв. А пізніше, вже з ХІІ ст., поети переробляють ці сказання і записують їх у вигляді великих поем.
Герой середньовічного епосу — воїн, захисник своєї країни і народу. У добу постійних війн — це важлива фігура суспільного життя. В епосі ідеальні якості воїна — сила, хоробрість, доблесть, вірність васала своєму сюзерену — героїзуються. Сюжети багатьох поем складені на основі справжніх історичних подій. Мова йде про історичних осіб, але із часом сюжет може бути зміненим, причому досить суттєво.
У період з ХІІ до XV ст., коли розвиваються міста і торгівля, а воїни-феодали об'єднуються у рицарські ордени та відбуваються хрестові походи, при дворах феодалів створюється пишна та витончена культура: рицарі навчаються музики, мистецтва писати вірші. У цей час виникає нова, рицарська, або куртуазна (придворна), література. Рицарська лірика оспівує любов рицаря до «дами серця». Заради її кохання рицарі (у романах) переживають різні пригоди, б'ються з велетнями і чудовиськами.
Середні віки відзначаються також і значним культурним розвитком народів Сходу, що отримав назву «золотого віку» арабської та ірано-таджицької літератур. Література «золотого віку» писалася двома мовами — арабською і фарсі. В ній часто пропагувалася любов до людини, жінки, оспівування життя.
Література народів Сходу
Східні філософські й релігійні погляди:
- Цілісне сприйняття світу;
- Мірилом всього виступає природа, в якій людина цілковито розчиняється;
- Світ нескінченний і різноманітний;
- Простір і час невичерпаний;
- Людина-найменша частка, яка поступово втягується в безупинний творчий рух цілого;
- Людина самозаглиблюється й відсторонено споглядає світ.
5 культурних зон епохи Середньовіччя
Індійська;Східно-азіатська (Китай, Корея, Японія) ; Близькосхідна (ОАЕ, Судан, Ізраїль, Йорданія,Сирія, Ліван, Ірак,Саудівська Аравія, країни Балканського півострова, Ємен, Кувейт, Таджикистан, Персія, Грузія),Західно-європейська; Візантійська.
Китай- колиска далекосхідної цивілізації
Основоположним в китайській культурі є принцип духовності, або Дао – 2 світогляди, 2 напрями у філософії: Конфуціанство та Даосизм.
Конфуціанство (за іменем філософа і мислителя Конфуція) - філософія доцільного громадського устрою, здорового глузду і практичних знань. Засновано на вірі у можливість “окультурення” людини словом істини та моральним прикладом
Основна його мета: Створення етичного підґрунтя для традиційної системи родинних відносин, які мали складну структуру і ритуали вшанування предків
Основні принципи конфуціанства
- Допомагай іншим досягти того, що сам хотів досягти;
- Чого не бажаєш собі, то не роби іншим;
- Щирість і взаємоповага у спілкуванні людей.
Даосизм - (засновник філософ Лао-цзи(6 ст.д.н.е) віддавав перевагу спогляданню природи та її розумінню
Принципи даосизма:
В людській природі не треба щось змінювати. Треба прислухатися до потаємного у природі й людині.
Людина досягає щастя, коли йде за природою, довіряє своїм відчуттям.
Людина має розвинути в собі містичну чутливість та інтуїцію, щоб влитися в гармонію Космосу.
Періодизація китайської літератури пов’язана з періодами правління різних династій:
- Давньокитайська література (епоха династії Хань(3ст.д.н.е-3 ст.н.е) - усна народна творчість(пісні)
- Раннє середньвіччя (правління Південної та Північної династій (4-5 ст) - розвиток поезії
- Високе середньвіччя (епоха династії Тан(7-10ст.) та Сун(10-13 ст.) - розвиваються всі мистецтва, література
- Правління династії Юань (13-15ст.), епоха монгольських завойовників - розвивається драма