Основні ознаки срібної доби російської поезії  

 

«Срібна доба» російської поезії: найвидатніші представники

та художні здобутки

 

Словосполучення «срібна доба» в останні десятиліття стало постійним означенням російської культури кінця XIX – початку XX ст. Назва так за аналогією із «золотою добою», що очолювала пушкінський період російської літератури. Словосполучення «срібна доба» спочатку вживалось стосовно тільки поетичної творчості межі століть. Згодом термін став використовуватись для означення всієї художньої, і ширше, всієї духовної культури початку XX ст. в Росії. Сам  термін «срібна доба» належить відомому російському філософу М. Бердяєву.

. На межі століть митців не залишало відчуггя кризи, передчуття потрясінь і катаклізмів, розчарування в попередніх суспільних ідеалах. Їх поєднували не тільки хронологічні межі століть, але і перш за все усвідомленя епохи як виключної спроби розробити принципово нову концепцію особистості, що поєднувала в собі «досвід століть», «глагол часів», особистість, що діяльно ставиться до протиріч і проблем епохи.

Основними ознаками цієї доби є:

До «срібної доби» відносяться такі течії: символізм, акмеїзм, футуризм.

 

Символізм – одна з модерністських течій в російській поезії межі століть (1890-1910).

Основними принципами символізму є:

До «старших» символістів належать Д. Мережковський, 3. Гіппіус, К. Бальмонт, Ф. Сологуб, В. Брюсов. «Младосимволісти»: О. Блок, А. Білий, В’яч. Іванов. Символісти мали видавництво «Скорпіон», випускали альбом «Северные цветы», журнали «Весы», «Золотое руно».

В 1910 році починається криза символізму, з’являються нові течії.

 

Акмеїзм (греч. акте – найвищий ступінь чого-небудь) – моденістська течія, що сформувалася як реакція на крайнощі символізму.

Головним принципом акмеїзму є:

В літературне угрупування акмеїстів «Цех поетів» входили М. Гумельов,

С. Городецький, М. Кузмін, Г. Іванов, А. Ахматова, О. Мандельштам.

 

Футуризм (майбутнє) – авангардистська течія початку XX ст. (1910-ті роки).

Основні ознаки футуризму:

Кубофутуристи (від «кубізм» - напрям в зображувальному мистецтві), чи «будетляни» (В. Хлєбніков) Д. Бурлюк, М. Бурлюк, В. Хлєбніков, В. Каменський, О. Кручених, В. Маяковський, Є. Гуро.

Егофутуризм (лат- я) – І. Севєрянін.

«Новоселянська поезія» 1910-х років: М. Клюєв, С. Єсенін.

Поети, що не належали ні до яких угрупувань: І. Бунін, В. Хадасевич, М. Цвєтаєва, М. Волошин.

Отже, «срібна доба» – унікальне явище російської культури, її духовний злет, духовний прорив. В символічному сенсі її можна назвати золотою добою, адже такою кількістю талантів, яскравих і несхожих між собою особистостей не відрізнявся в Росії навіть пушкінський період.