Габриэль Гарсиа Маркес  
Габриэль Гарсиа Маркес
6 марта 1927 г., Аракатака, Колумбия
17 квітня 2014 г., в Мехіко (Мексика)
Життєвий і творчий шлях відомого колумбійського письменника
Ґабріеля Ґарсії Маркеса
«Я — реаліст, адже вірю, що в латинській Америці все можливо, все реальне... і ця форма реальності може дати дещо нове всесвітній літературі»,— сміливо заявляв Ґабріель Ґарсія Маркес — колумбійський письменник і публіцист, лауреат Нобелівської премії 1982 року, один із найяскравіших представників «магічного реалізму». «Фантастичне й реальне в його книжках перемішані, сплавлені одне з одним.
Ґабріель Ґарсія Маркес (народився 1928 року) — один із найвідоміших письменників сучасності, найяскравіший представник літератури «магічного реалізму».
З 1946 року Ґарсія Маркес — студент юридичного факультету в Боготі — столиці Колумбії. У Санта-Фе-де-Богота (повна назва столиці) 1947 року вийшло друком перше оповідання письменника, хоч автор ще не мав чіткої певності щодо майбутньої літературної кар'єри.
1948 року, у зв'язку зі складною політичною ситуацією у столиці, Ґарсія Маркес змушений покинути улюблене місто та переїхати до Картахени. Тут він ще деякий час займався юриспруденцією, але згодом переключився на журналістську діяльність: 1950-1954 рр. — Ґарсія Маркес — репортер із розділу хроніки. З 1954 року він знов у Боготі вже як журналіст.
Письменник давно мріяв побувати в Європі, і його мрія нарешті здійснилася: як кореспондент газети «Ель Еспектадор» Ґарсія Маркес працював спочатку в Римі, а пізніше переїхав до Парижа.
Перші художні публікації Ґарсія Маркеса не були вдалими. Це насамперед стосується його повісті «Опале листя» (1951), у якій він змалював вигадане містечко Макондо, що нагадує реальне містечко його дитинства Аракатаку. Цей твір був знаменний ще й тим, що започаткував одну з провідних тем усієї подальшої творчості письменника, а саме — тему самотності, відчуженості людини у світі. Подальша його письменницька кар'єра зазнавала як успіхів, так і тимчасових занепадів. За одне із оповідань «Якось після суботи» (1955) Ґарсіа Маркес отримав національну премію Колумбії. Письменницька слава прийшла до Ґарсія Маркеса 1967 року, коли з'явився роман «Сто років самотності», що мав неймовірний успіх і був поставлений критиками за глибиною ідейного задуму і рівнем художньої досконалості в один ряд із сервантесівським «Дон Кіхотом».
Саме у зв'язку з романом Ґарсія Маркеса «Сто років самотності» з'явився й термін «магічний реалізм».
Магічний реалізм — умовна назва модерністської течії в літературі Латинської Америки. Термін увів А. Карпентьєр, який разом із Ґ. Ґарсія Маркесом, X. Кортасаром, М. А. Астуріасом був одним із найяскравіших представників цієї течії. Для літератури «магічного реалізму» характерні звернення до народного міфологізму, широке змалювання національних традицій, оригінальне переплетіння чарівного, що притаманне міфам, і побутового, сучасності та історії.
Габриэль Гарсиа Маркес. Жемчужины мысли.
- Не трать время на человека, который не стремится провести его с тобой!
- Умей ценить того кто без тебя не может, и не гонись за тем кто счастлив без тебя!
- Ни один человек не заслуживает твоих слез, а те, кто заслуживают, не заставят тебя плакать.
- Никогда не переставай улыбаться, даже когда тебе грустно: кто-то может влюбиться в твою улыбку.
- Если ты любишь что-то — отпусти. Если оно твое — оно вернется.
- Если однажды тебе захочется плакать — позови меня… Я не обещаю, что заставлю тебя смеяться, но я обязательно поплачу вместе с тобой… Если однажды ты захочешь убежать, не бойся… позови меня… Я не обещаю, что попрошу тебя остаться… Но я убегу вместе с тобой. Если однажды тебе не захочется никого не слышать, позови меня … И я буду молчать вместе с тобой… Но если однажды ты позовёшь… а я не откликнусь, поспеши ко мне! Вероятно, в этот момент я в тебе очень и очень нуждаюсь…
- Люди, насколько не правы, думая, что когда они стареют, то перестают любить: напротив, они стареют потому, что перестают любить.
- Как жаль, что мы встречаем «не тех» за долго до того, как встречаем «тех»…
- Не прилагай столько усилий, все самое лучшее случается неожиданно.
- Я люблю тебя не за то, кто ты, а за то, кто я, когда я с тобой.
- Настоящий друг — это тот, кто будет держать тебя за руку и чувствовать твое сердце.
- Наихудший способ грустить о ком-то — это быть с ним и понимать, что он никогда не будет твоим.
- В этом мире ты-просто человек, но для кого-то ты-весь мир!
- Минута примирения дороже целой жизни, прожитой в дружбе.
- Никто не запомнит тебя за твои мысли.
- Проси у Господа мудрости и силы, что бы говорить о том, что чувствуешь. Покажи твоим друзьям, как они важны для тебя. Если ты не скажешь этого сегодня, завтра будет таким же, как вчера. И если ты этого не сделаешь никогда, ничто не будет иметь значения.
- Не плачь, потому что это закончилось. Улыбнись, потому что это было.
Габріель Гарсіа Маркес
"Стариган із крилами"
Аналіз твору Г. Маркеса «Стариган із крилами»
Жанр твору.
«Стариган із крилами» одні науковці визначають як оповідання-притча , а інші — новела .
Оповідання-притча — невеличка алегорична розповідь з символіко-філософським змістом, в якій фабула підпорядкована моралізаторській частині твору.
Новела (італ. novella — букв.: новина, від лат. Novellus – новітній) – епічний жанр, невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, напруженою та яскраво вимальованою дією. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Героями є особистості, що потрапили у незвичайні життєві обставини, і автор концентрує увагу на змалюванні їх внутрішнього світу, переживань та настроїв.
Висновок:
Оповідання-притча та новела — близькі епічні форми. Ми будемо вважати твір «Стариган із крилами» (1970 —1972 pp.) новелою.
По-перше, твір будується на одній події, в якій відображено парадоксальність явища буття. Парадоксальність незвичайно поєднує трагічне й комічне, радість і горе, любов й ненависть. З парадоксальністю завжди поруч елемент комічності — усмішка, часом гірка, печально-сатирична. По-друге, кінцівка твору неочікувана. По-третє, мова лаконічна та яскрава.
Образи-символи твору.
Образи-люди
Образи світу природи
Образи світу людей
Стариган з крилами — Божий посланець, символ знехтуваної віри та уособлення Природи.
Хлопчик — жорстоке дитя хворого суспільства.
Жінка-павук — символ деградації суспільства.
Пелайо та Елісенда — втілення прагматизму
Дощ — символ необхідності духовного очищення землі.
Морська стихія — бурхливе й суперечливе життя.
Морський вітер — відчуття свободи.
Селище — модель людства
- Опишіть вісника Бога.
Це старенький дід, який упав обличчям у грязюку; такий старий і немічний; циркова звірина; рот беззубий; лисий череп; великі півнячі крила, обскубані та брудні; велика старезна курка, ніж людське створіння; надто схожий на земну людину.
- Що криють у собі ці словосполучення?
Відношення людей до Божественного.
- Чому ангел постає у подобі старигана з крилами?
Старий ангел – це утілення людської совісті, світлих ідеалів, істини, беззахисного добра. Він старий через гріхи людей.
- Чому люди не готові до гостини ангела?
Духовно хворі
- Доведіть, що вони жили у духовно хворому суспільстві.
У центрі «тюрми» – ангел. Він відкритий для всіх, але всі сприймають його однобоко: Тому нікого ангел не влаштовує. «Усі герої сидять у «клітці», спорудженій ними самими.
Основні мотиви твору
Слово «янгол» у перекладі з грецької означає «вісник». Подібний до Гермеса, він — «зв'язок» між живими та мертвими, між Богом та людьми, між Небом та Землею. Його часто зображують як крилату істоту, що поєднує в собі антропоморфні та тваринні форми. Мойсей Маймонід вважав янголів безтілесними, Іоанн Дамаскін — безсмертними, Аристотель — інтелектуальними. Відомо, що у Сократа був свій демон — дух, до порад якого він уважно прислухався.
Атрибути янгола: крила, музичні інструменти — труба, тимпан, флейта, скрипка; вогненний меч, книга тощо.
Риси характеру та функції: сила, енергія, політ, тиша, спокій, краса, вірність, благородність, служіння, прославлення, покірливість, допомога, хвилювання.
Янголи створені Богом як безтілесні надприродні істоти, що покликані повідомляти людям Його волю.
Янголи не однорідні. За давньою класифікацією Псевдо-Діонісія Ареопаги (V чи початок VI ст.), вони мають дев'ять чинів, групуються в три тріади: серафими — херувими — престоли: панування — сили — влади; початку — архангели — янголи.
В пустелях Африки мешкають пропащі янголи. Ці янголи мають вигляд людини похилого віку з крилами, з писемною табличкою в руках.
Мотиви твору
ü Мотив крил є чи не найважливішим у творі, він з’єднує назву з текстом оповідання, утворює його основну антитезу: «Крилата людина та безкрилий натовп», «окриленість мрії й приземленість дійсності».
ü Мотив перевтілення допомагає зрозуміти еволюцію ставлення бо старого ангела Елісенди й Пелайо. Спочатку його крила асоціювалися з «півнячими», а сам він серед курника був схожим на величезну облізлу курку. наприкінці оповідання стариган зовсім інший у сприйнятті господині: «Коли він промайнув над останніми хатинами, вимахуючи крилами, мов старий яструб, Елісенда полегшено зітхнула».
Висновок:Дуже важко серед сирості й байдужості залишатися людиною. Тому проблема боротьби за вільне, красиве, духовно багате життя людини актуальна й сьогодні.
Це оповідання – попередження, застороги: людство втрачає духовність.
Поясніть крилаті вислови про крила. Знайти співвідношення
Фразеологізм |
Пояснення |
1. Брати під своє крило. |
А. Втрачати впевненість у собі, журитися. |
2. Під крилом. |
Б. Знесилити когось або обмежити його діяльність. |
3. Виросли крила. |
В. Відчувати натхнення, силу, спроможність до дії. |
4. Чути крила за плечима. |
Г. Починати діяти на повну силу. |
5. Підрізати крила. |
Д. Брати когось під свою опіку. |
6. Опускати крила. |
Е. Під чиєюсь опікою, захистом. |
7. Розкривати крила. |
Є. Хтось відчув силу, енергію до великих звершень. |
У цих фразеологізмах йдеться про людину, крила – символ творчості, натхнення, енергії, спрямованої на великі звершення.
Чи потрібні янголи на Землі? Чи готові люди сьогодні сприйняти їх?
Життя не обманеш і не зупиниш. Янгол полетів від нас. Перетворився в просту уявну крапку над морським горизонтом. Світ від того не перекинувся. Люди живуть: сміються, «заливають» очі на своє лихо, радіють, танцюють, співають... Згасають і народжуються зірки в нічному небі. Але вічними залишаються Віра, Любов і Добро, бо вони є Життя.
Відкрийте свої серця Любові і Доброті! Впустіть їх у свою душу! І вони обов'язково вам подарують таємниці, ощасливлять долю, порятують в нещасті.
Ось саме про це і йдеться в невеличкій новелі Габріеля Гарсіа Маркеса «Стариган із крилами».