ФРАНЦ КАФКА  
Життєвий і творчий шлях австрійського письменника Франца Кафки.
Оповідання «Перевтілення»
Давні люди не могли пояснити дії багатьох природних сил, шляхів людської долі. їхня фантазія створила міфи про богів і надприродних істот, що правлять світом, керують долями і вчинками людей. Реальність і фантастика в таких міфах тісно перепліталися, відбиваючи неспроможність людини логічно осмислити світ, у якому вона жила. Письменник Ф. Кафка створив свій міф. Дійсність і фантастика в його творах поєднуються, щоб змалювати картину сучасного авторові світу, безжалісного й абсурдного, позбавленого логіки, у якому людина беззахисна, приреченана самотність, де вона настільки «маленька», що почувається «комахою».
«Батьком»-засновником європейської модерністської прози вважають австрійського письменника Франца Кафку, який здобув славу митця-пророка.
Франц Кафка народився 1883 року в Празі у єврейській родині. Батько був комерсантом середнього статку. Після закінчення гімназії Франц вивчав юриспруденцію в Празькому університеті. У 23 роки здобув звання доктора юридичних наук і розпочав службу в страхових компаніях. У 26 років почав друкуватися. І подальше його життя було пов'язане з літературою. «Усе моє єство націлене на літературу. Якщо я від літератури коли-небудь відмовлюся, то просто перестану жити», — писав він. Через хворобу залишив 1922 року службу, і за два роки його не стало.
У творчому доробку письменника — три незавершені романи, кілька збірок новел і притч, афоризми, листи, щоденники.
Єврей за походженням, пражанин за місцем проживання, за мовою — німець, а за культурною традицією — австрійський письменник, він був чужий усім: державі, німцям, чехам, навіть євреям. І це загострювало почуття Кафки, створювало дисгармонію в житті.
Кафка і в родині був чужим. Ніхто його не розумів, навіть мати, хоча вона по-своєму й любила сина. Батько, який завдяки власним зусиллям домігся успіху в торгівлі й розбагатів, був самовпевненим, владним і не здатним зрозуміти Франц Кафка вразливу душу сина. Він хотів бачити Франца спадкоємцем своєї справи й ніяк не міг зрозуміти, що той — інакший. У листі до батька Кафка писав: «Я втратив віру в себе, натомість набув безмежного почуття провини», а нареченій зізнався: «Я й батько ненавидимо один одного...» Але батько для Кафки був із «вищих інстанцій», на які потрібно зважати незалежно від того, на благо людині їхні вимоги чи на погибель. Уся творчість Кафки — якщо не розповідь про себе, то глибоке суб'єктивне переживання зовнішнього світу.
Крім усього цього, був ще й аскетичний егоцентризм митця. «Для моєї роботи я мушу бути від усього відгородженим», — писав він, мріючи «...бути замкненим у глибокому підземеллі, примоститися десь у найдальшому закутку й раз на добу здійснювати тривалу прогулянку до дверей, щоб забрати миску з їжею». Його цілком задовольняв особистий досвід.
Світовідчуття письменника визначили три основні конфлікти його внутрішнього життя. Це протистояння батькові, який в очах письменника уособлював авторитарну владу з її байдужістю до особистості, тотальною присутністю та абсурдністю дій.
Другою проблемою був шлюб, який сприймався Кафкою як нерозв'язна суперечність між прагненням через одруження здобути незалежність від батька й страхом зашкодити літературній творчості. Унаслідок цих коливань кілька його заручин так і не завершилися шлюбом.
Третім болючим питанням внутрішнього світу митця була власна літературна творчість. Заняття літературою він розцінював як єдиний зміст свого буття, проте здебільшого відчував гостру незадоволеність творами, що виходили з-під пера. Через те багато їх залишилося незавершеними, і взагалі, Кафка розпорядився спалити його літературну спадщину після смерті.
У творах Ф. Кафки поєдналися трагічне й іронічне, фантастичні елементи й натуралістичні деталі, унаслідок чого реальність стає схожою на сновидіння
Прокоментуйте афоризми Ф. Кафки.
1) «Є два людські гріхи, з яких витікає решта,— нетерпіння й лінощі душі. Через своє нетерпіння людей вигнано з раю, а через лінощі вони не можуть туди повернутися...»
2) «Щасливим я був би тільки тоді, коли б зміг привести світ до чистоти, правди, сталості».
3) «Зрозумій, що для щастя доволі клаптя землі, на якому вміщаються твої ноги».
Експресіонізм у творчості Кафки*
Письменник не змальовує дійсність, ми нічого не можемо сказати ні про країну, де відбуваються події, ні про її соціальний устрій. Кафку не цікавить ні «незвичайний характер в незвичайних обставинах», ні « типовий характер в типових обставинах». Кафка - модерніст. Його твори алогічні, ірраціональні, песимістичні.
Експресіоні́зм – (від франц. expression - вираження, виразність), це художній метод, провідними емоціями якого є настрої жагу та відчаю, очікування катастрофи, коли людині загрожує знищення у кровопролитних війнах і під пресом капіталістичного виробництва. Літературно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників в мистецтві Франції, Австрії, Польщі, німецькомовної Швейцарії.
Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст.
Визначальні риси експресіонізму:
- зацікавленість глибинними психічними процесами;
- заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;
- оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос;
- суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою;
- бунт проти сталих академічних форм в образотворчому мистецтві при збереженні головних жанрів (портрет, батальний жанр, побутова картина, міфологічний чи релігійний образ, пейзаж, навіть натюрморт).
Риси експресіонізму у творі:
Світ – зло; життя – кошмар; «маленька людина» - нещасна комаха
Експресіонізм:
- світ - нагромадження людських страждань;
- поєднання символів і знаків життя;
- зображення внутрішнього стану Грегора – « маленької людини»;
- відчай, песимізм, безвихідь.
Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. Гротеск - вищий ступінь комічного. Особливо яскраво виявляються сатиричні форми гротеску. За допомогою гротеску митець створює специфічний «гротескний» світ, аномальний і дивний світ, в якому реальне та нереальне несподівано постають в органічній єдності.
Нерідко гротеск перетинається із сатирою, клоунадою (наприклад, у Джонатана Свіфта, Миколи Гоголя, Михайла Булгакова, Франца Кафки. В українській літературі він зустрічається у творі Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" (марення Омелька Кайдаша) ).
Використання в розмові слова гротеск зазвичай означає дивний, фантастичний, ексцентричний або потворний.
«Перевтілення» (1912) — знаковий твір модерністської літерату
Превращение (1912)
Краткое содержание новеллы
Читается за 10–15 мин
Оригинал — за 80−90 мин
Происшествие, случившееся с Грегором Замзой, описано, пожалуй, в одной фразе рассказа. Однажды утром, проснувшись после беспокойного сна, герой внезапно обнаружил, что превратился в огромное страшное насекомое...
Собственно, после этого невероятного превращения больше уже ничего особенного не происходит. Поведение действующих лиц прозаично, буднично и предельно достоверно, а внимание сосредоточено на бытовых мелочах, которые для героя вырастают в мучительные проблемы.
Грегор Замза был обычным молодым человеком, живущим в большом городе. Все его усилия и заботы были подчинены семье, где он был единственным сыном и потому испытывал повышенное чувство ответственности за благополучие близких.
Отец его обанкротился и по большей части сидел дома, просматривая газеты. Мать мучили приступы удушья, и она проводила долгие часы в кресле у окна. Ещё у Грегора была младшая сестра Грета, которую он очень любил. Грета неплохо играла на скрипке, и заветной мечтой Грегора — после того как ему удастся покрыть отцовские долги — было помочь ей поступить в консерваторию, где она могла бы профессионально учиться музыке. Отслужив в армии, Грегор устроился в одну торговую фирму и довольно скоро был повышен от мелкого служащего до коммивояжёра. Он работал с огромным усердием, хотя место было неблагодарным. Приходилось большую часть времени проводить в командировках, вставать на заре и с тяжёлым саквояжем, полным образцов сукон, отправляться на поезд. Хозяин фирмы отличался скупостью, но Грегор был дисциплинирован, старателен и трудолюбив. К тому же он никогда не жаловался. Иногда ему везло больше, иногда меньше. Так или иначе, его заработка хватало на то, чтобы снимать для семьи просторную квартиру, где он занимал отдельную комнату.
Вот в этой-то комнате он проснулся однажды в виде гигантской отвратительной сороконожки. Спросонья он обвёл взглядом знакомые стены, увидел портрет женщины в меховой шляпе, который он недавно вырезал из иллюстрированного журнала и вставил в золочёную раму, перевёл взгляд на окно, услышал, как по жести подоконника стучат капли дождя, и снова закрыл глаза. «Хорошо бы ещё немного поспать и забыть всю эту чепуху», — подумал он. Он привык спать на правом боку, однако ему теперь мешал огромный выпуклый живот, и после сотни безуспешных попыток перевернуться Грегор оставил это занятие. Он в холодном ужасе понял, что все происходит наяву. Но ещё больше ужаснуло его то, что будильник показывал уже половину седьмого, в то время как Грегор поставил его на четыре часа утра. Неужели он не слышал звонка и опоздал на поезд? Мысли эти привели его в отчаяние. В это время в дверь осторожно постучала мать, которая беспокоилась, не опоздает ли он. Голос матери был, как всегда, ласковый, и Грегор испугался, услыхав ответные звуки собственного голоса, к которому примешивался странный болезненный писк.
Далее кошмар продолжался. В его комнату стучали уже с разных сторон — и отец, и сестра беспокоились, здоров ли он. Его умоляли открыть дверь, но он упорно не отпирал замок. После невероятного труда ему удалось повиснуть над краем кровати. В это время раздался звонок в прихожей. Узнать, что случилось, пришёл сам управляющий фирмы. От страшного волнения Грегор рванулся изо всех сил и упал на ковёр. Звук падения был услышан в гостиной. Теперь к призывам родных присоединился и управляющий. И Грегору показалось разумнее объяснить строгому начальнику, что он непременно все исправит и наверстает. Он начал взволнованно выпаливать из-за двери, что у него лишь лёгкое недомогание, что он ещё успеет на восьмичасовой поезд, и наконец стал умолять не увольнять его из-за невольного прогула и пощадить его родителей. При этом ему удалось, опираясь о скользкий сундук, выпрямиться во весь рост, превозмогая боль в туловище.
За дверью наступила тишина. Из его монолога никто не понял ни слова. Затем управляющий тихо произнёс: «Это был голос животного». Сестра со служанкой в слезах бросились за слесарем. Однако Грегор сам ухитрился повернуть ключ в замке, ухватившись за него крепкими челюстями. И вот он появился перед глазами столпившихся у двери, прислонившись к её створке.
Он продолжал убеждать управляющего, что скоро все встанет на свои места. Впервые он посмел излить ему свои переживания по поводу тяжёлой работы и бесправности положения коммивояжёра, которого любой может обидеть. Реакция на его появление была оглушительной. Мать безмолвно рухнула на пол. Отец в смятении погрозил ему кулаком. Управляющий повернулся и, поглядывая назад через плечо, стал медленно удаляться. Эта немая сцена длилась несколько секунд. Наконец мать вскочила на ноги и дико закричала. Она оперлась на стол и опрокинула кофейник с горячим кофе. Управляющий тут же стремительно бросился к лестнице. Грегор пустился за ним, неуклюже семеня своими ножками. Ему непременно надо было удержать гостя. Однако путь ему преградил отец, который стал заталкивать сына назад, издавая при этом какие-то шипящие звуки. Он подталкивал Грегора своей палкой. С большим трудом, поранив о дверь один бок, Грегор втиснулся назад к себе в комнату, и дверь за ним немедленно захлопнули.
После этого страшного первого утра для Грегора наступила приниженная монотонная жизнь в заточении, с которой он медленно свыкся. Он постепенно приспособился к своему уродливому и неповоротливому телу, к своим тонким ножкам-щупальцам. Он обнаружил, что может ползать по стенам и потолку, и даже полюбил висеть там подолгу. Пребывая в этом страшном новом обличье, Грегор остался тем же, кем был, — любящим сыном и братом, переживающим все семейные заботы и страдающим оттого, что внёс в жизнь близких столько горя. Из своего заточения он молча подслушивал разговоры родных. Его мучили стыд и отчаяние, так как теперь семья оказалась без средств и старый отец, больная мать и юная сестра должны были думать о заработках. Он с болью чувствовал брезгливое отвращение, которое испытывали самые близкие люди по отношению к нему. Мать и отец первые две недели не могли заставить себя войти к нему в комнату. Только Грета, преодолевая страх, заходила сюда, чтобы быстро убраться или поставить миску с едой. Однако Грегору все меньше и меньше подходила обычная пища, и он часто оставлял тарелки нетронутыми, хотя его терзал голод. Он понимал, что вид его нестерпим для сестры, и потому старался спрятаться под диван за простыней, когда она приходила убираться.
Однажды его унизительный покой был нарушен, так как женщины надумали освободить его комнату от мебели. Это была идея Греты, которая решила дать ему больше места для ползанья. Тогда мать впервые боязливо вошла в комнату сына. Грегор покорно притаился на полу за свисающей простыней, в неудобной позе. От переполоха ему стало совсем плохо. Он понимал, что его лишили нормального жилища — вынесли сундук, где он хранил лобзик и другие инструменты, шкаф с одеждой, письменный стол, за которым он в детстве готовил уроки. И, не выдержав, он выполз из-под дивана, чтобы защитить последнее своё богатство — портрет женщины в мехах на стене. Мать с Гретой в это время переводили дух в гостиной. Когда они вернулись, Грегор висел на стене, обхватив портрет лапками. Он решил, что ни за что на свете не позволит его забрать — скорее вцепится Грете в лицо. Вошедшей в комнату сестре не удалось увести мать. Та «увидела огромное бурое пятно на цветастых обоях, вскрикнула, прежде чем до неё дошло, что это и есть Грегор, визгливо-пронзительно» и рухнула в изнеможении на диван.
Грегор был переполнен волнением. Он быстро выполз в гостиную за сестрой, которая бросилась к аптечке с каплями, и беспомощно топтался за её спиной, страдая от своей вины, В это время пришёл отец — теперь он работал рассыльным в каком-то банке и носил синий мундир с золотыми пуговицами. Грета объяснила, что мать в обмороке, а Грегор «вырвался». Отец издал злорадный крик, схватил вазу с яблоками и с ненавистью начал бросать их в Грегора. Несчастный бросился наутёк, делая множество лихорадочных движений. Одно из яблок с силой ударило его по спине, застряв в теле.
После полученной раны здоровье Грегора стало хуже. Постепенно сестра прекратила у него убираться — все заросло паутиной и клейким веществом, истекавшим из лапок. Ни в чем не виноватый, но с омерзением отторгнутый самыми близкими людьми, страдающий от позора больше, чем от голода и ран, он замкнулся в жалком одиночестве, перебирая бессонными ночами всю свою прошлую немудрёную жизнь. По вечерам семья собиралась в гостиной, где все пили чай или разговаривали. Грегор же для них был «оно», — всякий раз родные плотно прикрывали дверь его комнаты, стараясь не вспоминать о его гнетущем присутствии.
Однажды вечером он услышал, что сестра играет на скрипке трём новым жильцам — им сдали комнаты ради денег. Привлечённый музыкой, Грегор отважился продвинуться немного дальше обычного. Из-за пыли, лежавшей повсюду в его комнате, он сам был весь ею покрыт, «на спине и боках он таскал с собой нитки, волосы, остатки еды; слишком велико было его равнодушие ко всему, чтобы ложиться, как прежде, по нескольку раз в день на спину и чиститься о ковёр». И вот это неопрятное чудовище скользнуло по сверкающему полу гостиной. Разразился постыдный скандал. Жильцы с возмущением потребовали назад деньги. Мать зашлась в приступе кашля. Сестра заключила, что дальше так жить нельзя, и отец подтвердил, что она «тысячу раз права». Грегор изо всех сил пытался вновь заползти к себе в комнату. От слабости он был совсем неповоротлив и задыхался. Оказавшись в знакомой пыльной темноте, он почувствовал, что совсем не может шевелиться. Боли он уже почти не ощущал, а о своей семье по-прежнему думал с нежностью и любовью.
Рано утром пришла служанка и обнаружила, что Грегор лежит совершенно неподвижно. Вскоре она радостно известила хозяев: «Поглядите-ка, оно издохло, вот оно лежит совсем-совсем дохлое!»
Тело Грегора было сухим, плоским и невесомым. Служанка сгребла его останки и выкинула вместе с мусором. Все испытали нескрываемое облегчение. Мать, отец и Грета впервые за долгое время позволили себе прогулку за город. В вагоне трамвая, полном тёплого солнца, они оживлённо обсуждали виды на будущее, которые оказались совсем не так плохи. При этом родители, не сговариваясь, подумали о том, как, невзирая на все превратности, похорошела их дочь.
Анкета твору*
«Перевтілення» - метаморфоза, перетворення.
Тема оповідання (частіше твір визначають як новелу) — гранична самотність особистості та трагічне знецінення людського життя. Прізвище головного героя Грегора Замзи — це зашифроване прізвище самого автора.
Вихідний пункт сюжету оповідання — перетворення головного героя Грегора Замзи на величезну комаху, яка викликає в усіх жах і огиду.
Зміст новели становить опис боротьби героя за право вважатися, як і раніше, людиною. Три його спроби виповзти з кімнати відповідають трьом зіткненням із зовнішнім світом і позначені композицією твору — його поділом на три частини.
Нікому до Кафки не спадало на думку зробити це перетворення абсурдним, невмотивованим, безпричинним.
Своєрідність світобачення та його художнє втілення
в оповіданні Франца Кафки «Перевтілення».
Грегор Замза і його родина.
1. Робота по змісту твору.
Грегор Замза — головний герой твору.
Що з ним трапилося?
♦ Що вражає в його перевтіленні?
(У душі залишився людиною, яка мислить, страждає.)
♦ Як ми дізнаємося про події у творі?
(Через передачу думок самого героя, фіксацію потоку свідомості)
♦ Ким був Грегор до перетворення?
♦ Який це тип людини, на ваш погляд?
(«Маленької» людини, сірої, непримітної)
♦ Як ставився Грегор до своєї родини, що він для неї робив?
♦ А як поставилися до Грегора його рідні? Як змінювалися їхні стосунки з часом?
(Грегор усе більше турбувався, переживав за сім'ю, а його рідні все більше його ненавиділи, бо він їх обтяжував.)
♦ Що спонукає Грегора піти з життя?
♦ Що, на ваш погляд, найстрашніше у творі?
(Ніхто з близьких не співчуває нещасному.)
♦ Чи мав герой шанси на спасіння?
(У казці — так, у творі Кафки — ні, бо героя оточують байдужі, жорстокі люди.)
♦ У чому суть іронії письменника? Чи зменшує вона трагічну силу страждань Грегора?
(«Комаха» бореться за суто людські привілеї: духовне життя, соціальний статус, власну гідність. Це надає комічної тональності боротьбі. Але іронія поєднана з глибоким трагізмом у зображенні людського існування.)
♦ Яка головна метафора твору?
(Перетворення людини на комаху, чудовисько)
♦ Чому автор зберігає розміри людського тіла героя після перевтілення?
(Величина тіла — величина душі. Пригніченість, зневіра, відчай, зацькованість — це від комахи; розуміння близьких, любов до них, спогади дитинства, юності — це від людини. Залишаючи Грегорові розмір тіла людини, Кафка ніби дає шанс йому на повернення до колишнього стану, яке могло б, напевне, статися завдяки любові й терпінню ближніх, але не сталося. У жорстокому світі самотня людина-комаха приречена на загибель.)
♦ Які художні деталі використовуються у творі? Поясніть їхню роль.
(Позолочена рамка на малюнку дами — фальш, світу, що про нього мріє герой; висока конторка, на якій сидить шеф, — символ влади та відстані між начальником та підлеглим; гігантська багатоніжка із кволими лапками — німий відчай зрадженого життя та ін.)
♦ У чому полягає притчевість новели?
(Ця новела — засторога від жорстокості, бездушності, нетерпимості та байдужості.)
2. Визначення ролі деталей в оповіданні (у групах)
Завдання для 1-ї групи. Дібрати цитати про інтер'єр, який оточує Грегора, зробити висновки.
Завдання для 2-і групи. Визначити, які кольори зустрічаються у творі, які переважають; пояснити їхнє символічне значення.
Завдання для 3-ї групи. Визначити роль музики у творі.
3. Складання характеристики головного героя - Грегора Замзи*
Події |
Риси характеру |
Комівояжер Грегор Замза з невідомих причин перетворився на комаху. Він сприйняв своє перевтілення покірно, мислить і відчуває, як людина й прагне це довести родичам. |
Працьовитий, сумлінний, відповідальний, турбується про родину, має гідність, покірний, чутливий до прекрасного |
Покірний Грегор-комаха збунтувався, коли з його кімнати почали виносити меблі. Він намагався захистити власне право на людське існування й гідність, але зазнав поразки. |
|
Почувши гру сестри на скрипці, Грегор покинув своє сховище, щоб показати, що він зберіг здатність відчувати музику, прекрасне. Але родина сприймає його дії вороже. |
4. Висновки.
Грегор Замза — «маленька людина», безсила перед жорстокістю світу і його абсурдністю, але до кінця зберігає шляхетність, гідність та інші найкращі людські якості.
5. Домашнє завдання.
Створіть модель долі сучасної людини, яка опинилась у ситуації, що нагадує символічну картину перевтілення в новелі Ф. Кафки.
(Хворий на СНІД чи іншу невиліковну заразну хворобу; людина з алкогольною, наркотичною залежністю тощо).
Розвиток писемного зв'язного мовлення.
Творча робота за оповіданням Франца Кафки «Перевтілення»
Визначення рис індивідуального стилю Ф. Кафки
Для стилю Ф. Кафки характерним є поєднання реальності та міфотворчості; підкреслення буденного, подання беземоційного опису фантастичних подій; гротескове відтворення трагізму буття «маленької людини».)
Робота над письмовим твором.
Пропоновані теми
- « Трагедія « маленької людини » в сучасному світі»;
- « Мій світ і світ Кафки »;
- « Грегор Замза — людина чи комаха? »;
- «Що знаєш ти про мій біль і що я знаю про твій» (Ф. Кафка);
- «Щасливий я був би тільки тоді, коли б зміг привести світ до чистоти, правди, сталості» (Ф. Кафка).
2. Написання учнями творчої роботи у формі твору-роздуму, есе чи діалогу з письменником
Трагедія «маленької людини» в сучасному світі
Орієнтовний план
І. Незахищеність людини в сучасному світі.
II. Хто відчує біль іншого?
- Історія абсурдного перетворення Грегора Замзи — героя оповідання
Ф. Кафки «Перевтілення» .
- Характер героя, його ставлення до сім'ї.
- Ставлення рідних до Грегора.
- Мовчазна самопожертва.
III. Бездуховність, ослаблення родинних зв'язків, утрата здатності до співпереживання — причина трагедійної самотності людини в сучасному суспільстві.
ЗРАЗОК ТВОРУ «ГРЕГОР ЗАМЗА — ЛЮДИНА ЧИ КОМАХА?»
Що знаєш ти про мій біль і що я знаю про твій?
Ф. Кафка
Ранок. Грегор Замза, герой оповідання Ф. Кафки «Перевтілення», прокидається й не знаходить... себе. Він думає як завжди: «Треба не спізнитися на роботу». Але в ліжку вже не людина, а велика дивна комаха, що безпорадно смикає тоненькими ніжками, намагаючись підвестися. Що це? Нічний жах? Психічне захворювання? Ні, це жорстока для героя і його рідних реальність. Особлива реальність Ф. Кафки.
Давні люди не могли пояснити багатьох природних явищ, поворотів людської долі. їхня фантазія створила міфи й казки про богів та надприродні істоти, що правлять світом, керують долями й діями людей. За вади характеру, погані вчинки героїв інколи перетворювали на тварин, дерева, птахів. І це для них було попередженням, пересторогою, покаранням.
Письменник творить свій міф, поєднуючи реальність та фантастику, щоб показати образну картину сучасного авторові світу, безжалісного й абсурдного, де нічого не піддається логічному тлумаченню, де людина приречена на самотність, почувається дрібною комахою.
За що доля карає Грегора Замзу? Він — звичайна молода людина. Турботливий син і брат, працює над силу, відчуваючи відповідальність за долю рідних. Мріє про те, що сім'я стане заможною, сестра зможе навчатися в консерваторії. Відчуває якісь дивні зміни в собі, але ще не розуміє, у чому справа. Йому важко повернутися на правий бік, на якому він звик спати. Подробиці, якими автор насичує розповідь, тільки посилюють враження вірогідності всього, що відбувається. Нарешті герой переконався, що перетворився на комаху, що це не сон, не марення, як здалося йому спочатку. І, переконавшись, жахнувся. Але не самого факту перевтілення. Жахнувся, що запізнився на поїзд і тепер немає надії бути на роботі вчасно. Жахнувся, що в новому вигляді йому важко буде працювати з клієнтами і сім'я залишиться без коштів. Жахнувся, коли почув лагідний голос матері й свій комашиний писк у відповідь. Йому стало соромно перед рідними за перевтілення.
Цікаво, що Грегор нікого з близьких не кличе на допомогу, хоча це було б нормальною реакцією. Він майже відразу, без внутрішньої боротьби, сприймає своє перевтілення. І всі свої зусилля зосереджує на пристосуванні до нового тіла, до нових умов життя. Навіть знаходить дещо приємне у своєму новому становищі. Наприклад, він з'ясував, що може лазити по стелі, і навіть полюбив подовгу там висіти. Його мучать сором і безвихідь, гидливе ставлення до нього дорогих йому людей, але навіть не ставить собі запитання, чому з ним це сталося, за що його покарано перевтіленням. Можливо, тому що раніше, ще в людській подобі, Грегор внутрішньо відчував себе комахою, яка нічого не може змінити в житті? Можливо, тому що у своїй родині він був самотній і його любили доти, поки в ньому була потреба? На ці запитання автор не дає відповіді. Але ми бачимо виразно, що Грегор-комаха набагато людяніший, співчутливіший, більш готовий до самопожертви заради спокою близьких, ніж його рідні люди.