РОМАНТИЗМ  

Романтизм

Романтизм — творчий метод і художній напрям в російській, європейській та американській літературі науці й мистецтві кінця XVIII — першої половини XIX століття.


Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень. Як новий тип свідомості й ідеології, що охопив різні напрями людської діяльності (історію, філософію, право, політичну економію, психологію, мистецтво), романтизм був пов'язаний із докорінною зміною всієї системи світоглядних opієнтацій і цінностей.

      

Визначальні риси романтизму:

 - заперечення раціоналізму доби Просвітництва;

 - ідеалізм у філософії;

 - вільна побудова творів;

 - апологія (захист) особистості;

 -  увага до особистості, її індивідуальних рис;

 - історизм творів і захоплення фольклором;

 - неприйняття буденності й звеличення «життя духу» (найвищими виявами його були образотворче мистецтво, релігія,

    музика, філософія);

 - культ почуттів;

- ліричні та ліро-епічні форми;

- захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;

- інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.

      
       Романтизм іноді вдається до смішного, гумористичного, чудернацького.
      
       Своєрідним явищем поетики романтизму стає так звана «романтична іронія».
      
       Ще одним засобом романтичного пізнання Всесвіту стає гротеск, поряд з яким використовуються й інші форми умовної образності. Митець-романтик не відтворює дійсність, а перетворює, «романтизує» її. І цей новий умовний світ для романтика є прекраснішим за реальний. Хоча ці «два світи» далеко не завжди співіснують у гармонійній єдності. Митці часто відчувають цілковитий розлад між мрією та дійсністю, що спричиняє настрої безнадії та відчаю. Такий романтичний умонастрій дістав назву «світової скорботи». Світового значення набула творчість таких представників романтизму, як Д. Байрон, В. Скотт (Англія); Г. Гейне, Ф. Шіллер (Німеччина); В. Гюго (Франція) та ін.

 

Представники романтизму

Найвидатніші представники мистецтва романтизму В Англії — Дж. Байрон, Дж. Кітс, П. Б. Шеллі;

у Німеччині — Е. Гофман, Г. Гейне, Новаліс;

у Франції — А. Мюссе, Ж. Санд, В. Гюго; у США — Е. По, Дж. Ф. Купер, Г. Мелвілл;

у Польщі — А. Міцкевич, Ю. Словацький;

в Угорщині — Ш. Петефі;

в Росії — О. Пушкін, М. Лермонтов, М. Гоголь.

Українські романтики мали кілька своїх осередків:

у Харкові діяли Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров;

у Львові — М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький («Руська трійця»), М. Устиянович;

у Києві — кирило-мефодіївці М. Костомаров (яким переїздить з Харкова), Т. Шевченко, П. Куліш.