Бальзак  

О.де Бальзак (1799-1850)

 Творчість Оноре де Бальзака витримала перевірку часом. Про це свідчать масові наклади видань, численні екранізації його тво­рів.

Вражає надзвичайна широта таланту й працьовитість пи­сьменника: у 1829 році Бальзак видав п’ять романів, у 1830 році — одинадцять, у 1831 році — вісім, у 1832 році — оди­надцять. Се­крет — у розкладі дня. Сам митець зізнавався: «Працювати — це означає вставати опівночі, писати до 8-ї години ранку, поснідати за п’ятнадцять хвилин і знову працювати до п’ятої, пообідати, ляг­ти спати і завтра все почати спочатку. .Пишу весь час, а коли не сиджу за рукописом, обмірковую план, а коли не думаю над пла­ном, то виправляю гранки. Ось моє життя».

 Як ви вважаєте, що спонукало Бальзака до такого способу жит­тя?

 (Можливо, талант та енергія переповнювали його, він праг­нув якнайбільше встигнути, мав високу мету; хотів довести батькам, усім оточуючим, що це його справжнє покликання, гідна справа, яка приносить йому задоволення та визнання.)

 Твори Бальзака один за одним виходять у світ. І в письменника виникає задум об’єднати їх у грандіозну епопею «Людська коме­дія» (як «Божественна комедія» Данте), що увібрала б у себе «всі типи людей, усі суспільні стани.

Втілити всі соціальні зрушення таким чином, щоб жодна життєва ситуація, жодна особа, жоден характер, чоловічий та жі­ночий, жоден образ, жодна професія не опинилися в забутті!»

 


Анкета письменника:

 

Ім’я. Оноре де Бальзак

 

Місце народження. місто Тур, Франція

 

День народження.  20 травня 1799 року.

 

Батьки. Батько письменника – Бернар Франсуа Бальза (1746-1829), колишній селянин, завдяки своєму практичному розуму й рідкісній енергії домігся досить високих на той час для провінції посад помічника мера й попечителя головної міської лікарні.

 

Мати – Анна Лаура Саламб’є (1778—1853) - донька паризького торговця.

 

В сім’ї Бальзаків було четверо дітей: Оноре, Лора, Лоранса, Анрі

 

Дитинство майбутнього письменника було безрадісним. Мати і батько мало приділяли увагу старшому сину. Подругою Оноре була сестра Лора.

 

Навчався у Вандомському коледжі, Паризькій школі права, відвідував лекції у Сорбонському університеті.

 

Працював писарем у конторі адвоката Мервіля, а потім у конторі нотаріуса Пассе.

 

Мрія стати письменником. Отримав від батьків 2 роки фінансової підтримки для написання шедевру.

 

Невдалі спроби: трагедія “Кромвель”, готичні романи.

 

Перший успіх. 1829 р. роман “Шуани”.

 

Боротьба з кредиторами.

 

Задум про об'єднання творів у цикл “Людська комедія” 1833 р.

 

Таємнича Іноземка - українська поміщиця Евеліна Ганська, власниця маєтку Верхівня поблизу Бердичева.

 

Одруження з Евеліною Ганською 14 березня 1850 р.

 

День смерті. 18 серпня 1850 року, Париж.

 

Головний твір  -- «Людська комедія» (1833-1848).

 

 Найвідоміші твори: «Шагренева шкіра», Тридцятирічна жінка», «Євгенія Гранде», «Гобсек», «Полковник Шабер», «Лілія долин», «Сільський лікар», «У пошуках абсолюту», «Батько Горіо», Втрачені ілюзії», «Сільський священик», «Господарство холостяка», «Селяни», «Кузен Понс», «Кузина Бетта».

 

 Новаторство Бальзака

 

 1. Письменник утвердив реалізм у літ ХІХ ст..

 

2. У своїх творах звернувся до реального життя, підняв «антихудожні» теми: 

 

- збагачення  і банкрутство;

 

- спекуляція земельними ділянками;  

 

- фінансові авантюри; 

 

- боротьба навколо заповіту.

 

3. Створив новий літературний жанр – цикл романів


1.           Складання опорної схеми до структури епопеї «Людська комедія»

Бальзак і  Україна



28 лютого 1832 року в житті Бальзака трапилася подія, яка мала для нього дуже важливі наслідки: він отримав листа з Одеси від прихильниці його творчості. Підпис був інтригуючий — «Іно­земка». Через деякий час надійшов і другий лист. Його відправ­ником була багата польська аристократка, російська піддана гра­финя Евеліна Ганська. Почалося постійне листування, що тривало близько 15 років. Восени 1833 року в Швейцарії вони познайоми­лися особисто; пізніше зустрічалися ще. Улітку 1843 року Баль­зак уперше вирушив до Росії, зустрівся з Е. Ганською в Петербурзі й супроводжував її в подорожі Германією та Італією.

Усі свої надії письменник пов’язував з одруженням із коханою жінкою, але вона була заміжньою, і йому довелося чекати, поки та овдовіє. Ганська й після того зволікала зі шлюбом, боячись утрати­ти свої багаті володіння.

Щаслива для Бальзака подія відбулася 14 березня 1850 року в Бердичеві.

Незабутні враження привіз письменник з України, яку він від­відував двічі. Прекрасний Київ, мальовничі села, родючі ниви, ве­селі селяни. «Всюди я бачив групи селян і селянок, які йшли на роботу або поверталися додому дуже весело, безтурботно і майже завжди з піснями»,— писав він. Це надихнуло його написати ро­ман «Селяни» та «Лист про Київ».

Надмірна праця, безкінечні турботи й хвилювання підірвали здоров’я Оноре де Бальзака, і через п’ять місяців після щасливого вінчання його не стало. Із приводу цієї сумної події В. Гюго, його товариш, сказав: «Добродій де Бальзак був одним із перших серед великих, одним із кращих серед обраних. Усі його твори склада­ють одну книгу, сповнену життя, яскраву, глибоку, де рухається й діє вся наша сучасна цивілізація, втілена в образах цілком ре­альних.»

 2.           Виписати  цитати-висловлювання про владу золота  й грошей, які більш сподобалися й прокоментувати.

1)             Багато дорослих відносяться до грошей так само, як діти до іграшок.

2)             Багатство подібно до морської води, від якої спрага тим більше посилюється, чим більше п’єш. (Артур Шопенгауер)

3)             Божевільних грошей не буває, бувають божевільні від грошей. (Стас Янковський)

4)             Борги схожі на всяку іншу пастку: потрапити в них вельми легко, але вибратися досить важко. (Джордж Бернард Шоу)

5)             Брудні гроші до чистих рук не липнуть. (Борис Крутієр)

6)             В світі грошей немає місця людині. (Євгеній Кащєєв)

7)             Важко вважати гроші благом, поки ради них йдуть на будь-яке зло. (Михайло Мамчич)

8)             Великі гроші пахнуть пожадливістю. (Георгій Олександров)

9)             Все продається. Навіть шедеври. (Аркадій Давидович)

10)           Всіх грошей не заробиш. Все одно знайдеться той, хто зробить це вперед тебе. (Андрій Козак)

11)           Гроші – причина всіх зол. (Гюстав Флобер)

12)           Гроші – хороша слуга, але поганий господар. (Френсис Бекон)

13)           Гроші або панують над своїм володарем, або служать йому. (Квінт Горацій Флакк)

14)           Гроші бувають царем або рабом, для того, хто скопив їх. (Квінт Горацій Флакк)

15)           Гроші дають останню надію дізнатися, що таке щастя, яке за гроші отримати неможливо. (Стас Янковський)

16)           За гроші можна купити майже все – окрім теплоти людського серця. (Ральф Уолдо Емерсон)

17)           Золото вбило більше душ, чим залізо – тіл. (Вальтер Скотт)

18)           Нажити капітал найлегше оббираючи народ, землю і її надра. (Георгій Олександров)

19)           Там, де великі гроші, все останнє – дрібниці життя. (Леонід Сухоруков)

 

 

Фільм "Гобсек" 

 

 Влада золота та її філософія в повісті О. де Бальзака «Гобсек»

Повість «Гобсек» є складовою частиною «Людської комедії». Незважаючи на її невеликий обсяг, Бальзак надавав творові великого значення, про що свідчить хоча б непритаманна письменникові ретельність (надруковано три варіанти) у шліфуванні первинного тексту.

 Повість «Гобсек» складається з трьох історій.

1.    Передусім, це історія оповідача, адвоката Дервіля, який допоміг віконтесі де Гран- льє повернути свої статки, відібрані під час революції, і хоче прислужитися ще раз, посприявши Каміллі в її намірі вийти заміж за молодого графа де Ресто.

2.    Друга — і центральна — історія про старого лихваря Гобсека, з яким доля пов’язала Дервіля.

3.    Нарешті, це трагічна історія родини де Ресто. Графиня, віддавши всі гроші коханцеві Максиму де Траю, чинить злочин, щоб забезпечити своїх молодших дітей, яким старий граф де Ресто не був батьком.

 В образі головного героя Бальзак поєднав риси реалізму (детально описавши механізм позичання грошей, кількість відсотків) і романтизму(самотність і загадковість багатія — достеменно невідомо, хто він, звідки приїхав, де нажив свій величезний капітал; цей персонаж по-романтичному контрастний — «скнара і філософ, створіння нице і створіння шляхетне»).

Анкета повісті  О. де Бальзак «Гобсек»

1. Історія створення.

"Небезпеки безпутного життя"(1830) -- історія розпаду дворянської родини де Ресто. Образи Анастазі де Ресто і Максима де Трая були об'єктами критики. І якби не добрий Гобсек, дітям Анастазі загрожувало б зубожіння. Гобсек віддав молодому Ернесту де Ресто майно, необхідне для шлюбу, за що Анастазі добивалась для лихваря дворянського звання.

"Батечко Гобсек"(1835).  --  головний герой Гобсек і повість закінчувалася описом затхлої комори вмираючого лихваря.

"Гобсек"(1842) --- відображено страшне спотворення людини владою золота. Навіть ім'я героя у перекладі символічне - "живоїд". Живоїд – це людина, яка наживається на інших або жорстоко з ними поводиться

 2. Жанр. Повість

 3. Дія у повісті відбувається взимку у 1829—1830р. Це Франція періоду останніх років правління Бурбонів напередодні Липневої буржуазної революції 1830 р.

 4. Композиція. Рамкова композиція: оповідання в оповіданні. Адвокат Дервіль розповідає графині де Гранльє історію, яка стосується самого початку його кар’єри і може змінити погляд вищого кола паризького суспільства на положення  Ернеста де Ресто, в якого закохана Камілла де Гранльє.

 5. Твір входить до «Етюдів про звичаї» («Сцени приватного життя »). Тут змальоване соціальне явище («влада золота», яка стає найголовнішою у суспільстві), досліджена "історія людського серця" (втрата істинних життєвих орієнтирів Гобсеком) та "історія суспільства" (в якому «золото — духовна сутність»).

 6. Тема: зображення впливу «золотого мішка» на внутрішній світ людини.

 7. Ідея: гроші - не винні, оскільки вони тільки умовність, яку вигадали люди; важливо хто ними володіє та з якою метою використовує.

 8. Конфлікт: почуття - розум, буржуазне суспільство - талановита особистість.

 9. Система образів. Адвокат та нотаріус Дервіль, віконтеса де Гранльє та її донька Камілла, лихвар Гобсек, швея Фанні Мальво,  Анастазі де Ресто, її чоловік – граф де Ресто та син Ернест де Ресто, Максим де Трай

  10. Біографія Гобсека

ü    Ім’я: Жан-Естер Ван Гобсек

ü    Дата народження: 1740 р.

ü    Місце народження: передмістя Антверпена

ü    Місце проживання: Париж, вулиця де Гре

ü    Мати: єврейка

ü    Батько: голландець

ü    Дитинство: у 10 років -  юнга на кораблі

ü    Життєві випробування: «раптові кошмари, несподівані події, романтичні невдачі, безмежні утіхи, голод, розтоптане кохання, набуте, втрачене і знов набуте багатство, безліч смертельних небезпек»; учасник громадянської війни у США, корсар, золотошукач

ü    Сімейний стан: неодружений, дітей не має

ü    Родичі: сестра, онука сестри - Сара ван Гобсек, її донька - Вогник

ü    Основне заняття: лихвар

ü    Статки: «його багатство зберігалося, мабуть, у банківських склепах. Він сам стягав гроші по векселях, бігаючи по всьому Парижу»

 11. Портрет Гобсека.

Лице: «місячний лик»; «жовтава блідість скидалася на колір срібла, з якого облупилася позолота»; «риси здавалися відлитими в бронзі»; глибокі зморшки «мережать» його обличчя; «густі чорні брови».

Волосся: гладеньке, акуратно причесане, «із сивиною попелясто-сірого кольору».

Очі: «жовті, як у куниці»,«майже без вій», «боялися світла»; «дашок старого кашкета надійно захищав очі від світла».

Ніс: «гострий», «подовбаний на кінчику віспою, скидався на свердлик».

Губи: «тонкі, як у алхіміків або старих карликів, зображених на картинах Рембрандта».

Голос: «тихий, лагідний», Гобсек «ніколи не сердиться»; говорить про гроші «тоненьким голоском, схожим на звук флейти», в яку забули вставити мундштук.

Вік: угадати неможливо, бо здається, чи то він «завчасу постарів, чи задумав до похилого віку зберегти молодість».

 12. Будинок Гобсека

Живе Гобсек у «похмурому, вологому будинку без подвір'я, всі вікна якого виходять на вулицю»; у довгий коридор виходять двері кімнат, схожих на монастирські келії, освітлені малесенькими віконцями.

«Дім та його мешканець (Гобсек) пасували один до одного — як ото скеля та приліплена до неї устриця».

Його кімната, де все було охайне і потерте, починаючи з зеленого сукна на письмовому столі - до килима над ліжком, скидалася на холодну оселю самотньої старої діви. Узимку головешки  в  каміні,  завжди  присипані  купкою попелу, диміли, ніколи не розгоряючись полум'ям.

 13. Епітети, які характеризують Гобсека: глитай, лихвар, людина-автомат, людина-вексель, золотий ідол, привид помсти, докір сумління, скнара, філософ, справжній удав, створіння нице, створіння шляхетне, філософ зі школи циніків, старий малюк, жмикрут, казкове страховище, фантастичний ідол, голландець, гідний пензля Рембрандта.

14. Життєвий кодекс Гобсека

«Незрушне лише одне почуття, яким нас наділила природа,— інстинкт самозбереження».

«Найтривкіша з усіх насолод — марнославтсво. Марнославство — це наше "я"».

«Щастя знаходить той, хто вміє застосувати свої здібності за будь-яких обставин».

«Щастя або в сильних емоціях, які підточують наше життя, або в розмірених заняттях».

«Я не вірю нічому».

«Повсюди точиться боротьба між бідними і багатими вона неминуча. Отож краще самому визискувати, ніж дозволяти, щоб визискували тебе».

«Для того, хто мусив пристосовуватися до різних суспільних мірок, усякі ваші переконання та правила моралі — пусті слова».

«А влада і втіха — хіба не основи нашого нового суспільного ладу?»

«Я досить багатий, щоб купувати людську совість».

«Я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді мною ніякої влади».

«У мене погляд, як у Господа Бога, я зазираю в душі».

«Я читаю в серцях, від мене ніщо не сховається».

«Усі людські пристрасті, розпалені зіткненням інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, і я влаштовую їм огляд..., вивчаючи усі потаємні пружини, що рухають людством».

 15. «Філософія золота» — система поглядів Гобсека на роль грошей, золота у житті суспільства та окремої людини

 «...з усіх земних благ варто домагатися тільки...золота».

 «У золоті зосереджені всі сили людства».

 «Задовольнити марнославство — «найтривкішу з усіх насолод» — можна тільки золотом».

 «Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль... у золоті все це є в зародку...»

«Хіба можуть у чомусь відмовити тому, в чиїх руках мішок із золотом?.. Я міг би, якби захотів, володіти найпрекраснішими жінками і купувати чиї завгодно пестощі».

 «Я досить багатий, щоб купувати людську совість, щоб управляти міністрами»

 «Життя— це машина, яку приводять у рух гроші».

 «Золото — ось душа вашого нинішнього суспільства».

 16. Позитивні та негативні риси характеру

Позитивні

негативні

Працелюбність, гострий розум, феноменальна пам’ять, прозорливість,

скромність, енергія, самовладання, комерційний досвід, знання психології людини.

Корисливий, скупий;  живе подвійним життям, удаючи із себе майже злидаря;   боїться оточуючих, підозрює в кожній людині злодія;

заручник власної жадібності;  жалюгідний, егоїст.

 17. Вчинки Гобсека, що свідчать про ницість і шляхетність.

Ницість

Шляхетність

Поняття «обов'язок», «мораль», «переконання» вважає пустими словами, бо керується в житті не високими принципами, а корисливими інтересами; відмовився від усіх своїх рідних, розглядає родинні стосунки як загрозу для свого багатства; живе подвійним життям, удаючи із себе майже злидаря, приховує, що багатий, бо боїться оточуючих, підозрює в кожній людині злодія;

вистежує свою здобич, добре знає людські слабкості й вади і використовує їх для власного збагачення; скував свої бажання лихварським аскетизмом, веде злиденне життя, обмежуючи себе у всьому, щоб не витрачати кошти, тобто став заручником власної жадібності; відчуває протиприродне задоволення, спостерігаючи егоїстичні пристрасті людей, що ведуть їх до розорення та загибелі;

у своєму маніякальному прагненні до збагачення не нехтує жодною, навіть найменшою, можливістю отримати зиск хоч би жахливою для людини ціною; живе з усвідомленням безмежної влади над людьми, вважаючи себе майже Богом, який має право судити їх та карати;

утратив людську подобу, перетворившись на людину-вексель, що автоматично накопичує гроші, розгубив усі притаманні людям природні почуття.

як фінансовий хижак (глитай, сухоглот, скнара) — страшний, як людина — жалюгідний

У фінансових справах виявляє своєрідну «чесність», бо користується лише дозволеними з точки зору закону методами («найчесніша людина в Парижі», за словами Дервіля); завжди виконує взяті на себе зобов'язання і вимагає цього ж від своїх клієнтів;

має глибокий аналітичний розум, здатний оцінити рівень будь-якої особистості;

пройшов сувору життєву школу, власним розумом, хитрістю сам усього досяг у житті;

цінує в людях працелюбність, чесність, порядність (Дервіль, Фанні), співчуває тим, хто живе відповідно до своїх можливостей;

надає Дервілю фінансову допомогу (кредит під достатньо низькі відсотки), бо цінує його прагнення досягти успіху в житті власними силами;

справедливо засуджує тих, хто бездумним прагненням до насолод руйнує не лише власне життя, але завдає шкоди близьким людям;

неперевершений психолог, глибоко розуміє людей, вміє читати в їхніх душах, прогнозувати їхні вчинки; знавець і цінитель краси, мистецтва, має вишуканий художній смак, переважаючи в цьому навіть аристократів, має сильний характер і здатен захистити атасну гідність (епізод з Максимом де Траєм, коли Гобсек був готовий стрілятися з ним через образу)

 18. Сталення Гобсека до інших героїв

Дервіль

поважає, підтримує

Фанні Мальво

співчуває

Анастазі де Ресто

цинічно карає

граф де Ресто

розуміє, допомагає

Ернест де Ресто

піклується

Максим де Трай

зневажає

 19. Підсумок життя Гобсека.       Самотність, агонія у будинку повному загниваючих продуктів. Повна деградація особистості. Починав лихварем, а закінчив жмикрутом. В Мороці Нічого зник філософ, цинік, старий малюк, казкове страховище. Залишилися тисячофранкові білети, гора коштовностей і подарунків, дух тління і гнилизни, огидних запахів.

 20. Риси реалізму та романтизму у повісті

Риси реалізму

Риси романтизму

опис життя Франції 1829-1830 рр. (історична конкретика);

точність деталей;

докладний опис фінансових дій;

типовість ситуацій;

соціально-побутова характеристика героїв.

самотність головного героя;

минуле Гобсека - загадка;

Гобсек - сильна та незвичайна особистість;

грандіозні масштаби діяльності Гобсека;

винятковий розум Гобсека, його романтичний світогляд.

 Прокоментуйте наведені далі твердження Гобсека.

·         «Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль. Так от, у золоті все це є у зародку, і воно все дає у житті».

·    «Переконання і мораль — пусті слова. Непохитне тільки одне-єдине почуття, яким наділила нас природа: «інстинкт самозбереження», або «особистий інтерес»». З усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб людина прагнула його. Це - золото. У золоті втілено всі людські сили».

·    «Нещастя навчить його [графа де Ресто] знати ціну грошам і людям, чоловікам і жінкам. Нехай поплаває по паризькому морю. А коли стане вправним лоцманом, ми дамо йому корабель».

·    «Краще самому утискувати, ніж дозволяти, щоб тебе утискували інші».

 Гобсек:

 Скупий, діловий, з почуттям справедливості, безсердечний, спостережливий, гарний психолог, філософ, романтик, потайний, розумний, владолюбний,

Гобсек — суперечлива людина.

Гобсек — аморальна людина, одержима ідеєю влади над людьми.

Гобсек має великий життєвий досвід, знає психологію людей, інколи чинить чесно та розумно.

Гобсек — благородний месник, що карає розбещену аристократію за її гріхи.

Гобсек — «змій-спокусник», у нього завжди можна позичити гроші.

Гобсек — хвора людина.

Переважають негативні риси, особливо наприкінці життя.

Не обділений почуттям справедливості, негативно ставиться до марнотратства, вад аристократії.

Смішний у своїй жадібності.

Романтично-загадковий.

 Висновок:

Ім’я головного героя повісті Бальзака — Гобсек — не є випадковим. Воно означає те, що є сутністю героя — «живоглот», «глитай», «сухоглот», і розуміти це можна так: Гобсек поглинав, збирав золото, а золото поглинало його.

Головний герой повісті мільйонер-лихвар - один із володарів нової Франції. Особистість сильна, виняткова, Гобсек внутрішньо суперечливий. «У ньому живуть дві істоти: скнара і філософ, підле створіння і піднесене», - каже про нього адвокат Дервіль, від імені якого ведеться розповідь. Лихварство - сфера практичної діяльності Гобсека. Віддаючи гроші в борг під великі відсотки, він фактично грабує своїх клієнтів, користуючись їх повною залежністю від нього.

Герой наділений безмежною пристрастю - жадібністю до грошей. Величезна сила характеру цього лихваря, його витончений розум і знання людей підпорядковуються одній-єдиній меті - накопичення. Гобсек - жорстокий капіталіст. Він безжально, щодня бореться з конкурентами і нещадно експлуатує клієнтів. Маючи мільйони, Гобсек живе в старій кімнаті, сам ходить до кредиторів, причому пішки, і пишається тим, що платить лише сім франків податків. Опинившись у кімнаті лихваря, Дервіль заглянув у камін і звернув увагу на те, що навіть взимку вогонь ледве-ледве горів.

Складно уявити, що в цьому приміщенні жив справжній мільйонер. Найкраще характер Гобсека розкриває опис запасів, які Дервіль знайшов після його смерті: зниклі харчові продукти поряд з дорогою посудом, книгами, вазами, картинами, і гроші, які лихвар ховав по всій кімнаті. Причиною такого нагромадження товарів була жадібність Гобсека - бажаючи заробити більше, він ставив занадто високі ціни на товар. За словами Дервиля, це було проявом одночасно скупості та своєрідності характеру.

Торкаючись до золота, Гобсек переставав контролювати себе і втрачав розум. В образі героя письменник об'єднав всі свої спостереження за лихварями, банкірами і звичайними людьми, які мають справу з грошима, і створив узагальнений образ - тип, який не є точним відображенням дійсності, але при цьому розкриває глибинну правду про світ людей, що проливає світло на головні закони їх існування.

Педантичний і бездушний («людина-автомат», «людина-вексель»), Гобсек - живе втілення тієї хижацької сили, яка наполегливо пробивається до влади. Уважно вдивляючись в обличчя цієї сили, письменник прагне проникнути у витоки її могутності і непохитної впевненості в собі. Але тут Гобсек повертається своєю другою стороною. Лихвар-практик поступається місцем буржуа-філософу і проникливого аналітику. Досліджуючи закони сучасного світу, Гобсек робить висновок, що головним двигуном, визначальним суспільне життя в цьому світі, є гроші - золото, тому що «в золоті зосереджені всі сили людства ... Що таке життя, як не машина, яку приводять у рух гроші? .. золото - ось духовна сутність всього суспільства ». Головний принцип лихваря, філософа - в житті потрібно спиратися на щось таке, що дасть можливість задовольнити власний егоїзм і впливати на інших. Живучи за своїм принципом, Гобсек підпорядковує життя служінню золоту, використовує цілу систему самовиховання і стає одним із справжніх володарів Парижа.

 Образ Гобсека - реалістичний, але з явними романтичними прикметами. Туман минулого Гобсека, «можливо, колишнього корсара» , який зорав всі моря і океани, «торгував людьми та державними таємницями». Неясно походження величезного багатства героя, повна загадок його справжнє життя. Майже глобальні масштаби особистості Гобсека, винятковий його філософський розум, вся його постать символічна. «Цей дідуган, - говорить Дервіль, - раптом виріс в моїх очах, став фантастичною фігурою, уособленням золота». Але романтичний початок не суперечить суті характеру Гобсека, а підкреслює риси бальзаківського реалізму.

На думку автора, культ матеріального і байдужість до моральних проблем калічать душі людей. Про це свідчить образ Гобсека, який, незважаючи на свої незвичайні природні таланти, деградує і перетворюється на напівавтомат. Письменник вважає, що гроші оголюють і яскраво показують основний людський інстинкт - егоїзм.

Перевір себе!

 Літературний диктант (кожна правильна відповідь — 1 бал)

1.         Чому Дервіль став близьким другом віконтеси де Гранльє?

2.         Завдяки чому Дервіль потоваришував із Гобсеком?

3.         До кого Гобсек вирішив з’явитися «як месник, як докори сум­ління»?

4.         Яку суму податків сплачує мільйонер Гобсек і пишається цим?

5.         Чому Гобсек любив бруднити килими в багатих будинках?

6.         Що Дервіль позичав у Гобсека і для чого?

7.         Хто є дружиною Дервіля?

8.       Яку справу доручив граф де Ресто Гобсекові та Дервілю?

9.       Що вразило Дервіля в помешканні Гобсека?

10.Кому заповів своє багатство Гобсек?

11.     Про що думав в останні години Гобсек, що радив Дервілеві?

12.      Чому віконтеса де Гранльє віддавала перевагу під час обрання нареченого для Камілли?

 Міні-диспут:

·           Чи згодні ви з тим, що за гроші можна купити совість?

 ·           Наскільки наш час, наша мораль відрізняються від бальзаківських?

 ·     То що ж тоді означає золото? Невже Гобсек має рацію, коли надає йому такого значення?

 Так, без золота, значних коштів важко досягти успіху в суспільстві як у часи Бальзака, так, мабуть, і тепер, у наш час.

              Ідеться про те, яку роль відіграє золото в житті людини. Якщо воно є самоціллю, то має згубний вплив, приводить особистість до деградації, як це трапилося із Гобсеком. Якщо ж кошти є засобом для досягнення успіху в якійсь корисній справі (і для самої людини, і для суспільства), то вони сприяють розвиткові особистості.

              Коли немає особистого щастя, друзів, взаємно­сті в коханні, то мало допомагають навіть значні кошти. Недаремно кажуть, що «й багаті теж плачуть».

 Мабуть, кожна людина повинна бути забезпеченою на такому рівні, щоб мала змогу гармонійно розвиватися. Саме ж багатство заради багатства користі не приносить.

Підготуватися до контрольного твору за вибором:

 - «Багатство, золото в житті  Гобсека»»;

- «Доля Жульєна Сореля – доля людини ХІХ столітя».

Підготуватися до тематичної атестація «Французька література».

 

Краткое содержание повести
 

 

Историю ростовщика Гобсека стряпчий Дервиль рассказывает в салоне виконтессы де Гранлье — одной из самых знатных и богатых дам в аристократическом Сен-Жерменском предместье. Как-то раз зимой 1829/30 г. у неё засиделись два гостя: молодой красивый граф Эрнест де Ресто и Дервиль, которого принимают запросто лишь потому, что он помог хозяйке дома вернуть имущество, конфискованное во время Революции.

Когда Эрнест уходит, виконтесса выговаривает дочери Камилле: не следует столь откровенно выказывать расположение милому графу, ибо ни одно порядочное семейство не согласится породниться с ним из-за его матери. Хотя сейчас она ведёт себя безупречно, но в молодости вызвала много пересудов. Вдобавок, она низкого происхождения — её отцом был хлеботорговец Горио. Но хуже всего то, что она промотала состояние на любовника, оставив детей без гроша. Граф Эрнест де Ресто беден, а потому не пара Камилле де Гранлье.

Дервиль, симпатизирующий влюблённым, вмешивается в разговор, желая объяснить виконтессе истинное положение дел. Начинает он издалека: в студенческие годы ему пришлось жить в дешёвом пансионе — там он и познакомился с Гобсеком. Уже тогда это был глубокий старик весьма примечательной внешности — с «лунным ликом», жёлтыми, как у хорька, глазами, острым длинным носом и тонкими губами. Жертвы его порой выходили из себя, плакали или угрожали, но сам ростовщик всегда сохранял хладнокровие — это был «человек-вексель», «золотой истукан». Из всех соседей он поддерживал отношения только с Дервилем, которому однажды раскрыл механизм своей власти над людьми — миром правит золото, а золотом владеет ростовщик. В назидание он рассказывает о том, как взыскивал долг с одной знатной дамы — страшась разоблачения, эта графиня без колебаний вручила ему бриллиант, ибо деньги по её векселю получил любовник. Гобсек угадал будущность графини по лицу белокурого красавчика — этот щёголь, мот и игрок способен разорить всю семью.

Окончив курс права, Дервиль получил должность старшего клерка в конторе стряпчего. Зимой 1818/19 г. тот был вынужден продать свой патент — и запросил за него сто пятьдесят тысяч франков. Гобсек ссудил молодого соседа деньгами, взяв с него «по дружбе» только тринадцать процентов — обычно он брал не меньше пятидесяти. Ценой упорной работы Дервилю удалось за пять лет расквитаться с долгом.

Однажды блестящий денди граф Максим де Трай упросил Дервиля свести его с Гобсеком, но ростовщик наотрез отказался дать ссуду человеку, у которого долгов на триста тысяч, а за душой ни сантима. В этот момент к дому подъехал экипаж, граф де Трай бросился к выходу и вернулся с необыкновенно красивой дамой — по описанию Дервиль сразу узнал в ней ту графиню, что выдала вексель четыре года назад. На сей раз она отдала в заклад великолепные бриллианты. Дервиль пытался воспрепятствовать сделке, однако стоило Максиму намекнуть, что он собирается свести счёты с жизнью, как несчастная женщина согласилась на кабальные условия ссуды.

После ухода любовников к Гобсеку ворвался муж графини с требованием вернуть заклад — его жена не имела права распоряжаться фамильными драгоценностями. Дервилю удалось уладить дело миром, и благодарный ростовщик дал графу совет: передать надёжному другу всё своё имущество путём фиктивной продажной сделки — это единственный способ спасти от разорения хотя бы детей. Через несколько дней граф пришёл к Дервилю, чтобы узнать, какого тот мнения о Гобсеке. Стряпчий ответил, что в случае безвременной кончины не побоялся бы сделать Гобсека опекуном своих детей, ибо в этом скряге и философе живут два существа — подлое и возвышенное. Граф тут же принял решение передать Гобсеку все права на имущество, желая уберечь его от жены и её алчного любовника.

Воспользовавшись паузой в разговоре, виконтесса отсылает дочь спать — добродетельной девушке незачем знать, до какого падения может дойти женщина, преступившая известные границы. После ухода Камиллы имена скрывать уже незачем — в рассказе идёт речь о графине де Ресто. Дервиль, так и не получив встречной расписки о фиктивности сделки, узнает, что граф де Ресто тяжело болен. Графиня, чувствуя подвох, делает все, чтобы не допустить стряпчего к мужу. Развязка наступает в декабре 1824 г. К этому моменту графиня уже убедилась в подлости Максима де Трай и порвала с ним. Она столь ревностно ухаживает за умирающим мужем, что многие склонны простить ей прежние грехи, — на самом же деле она, как хищный зверь, подстерегает свою добычу. Граф, не в силах добиться встречи с Дервилем, хочет передать документы старшему сыну — но жена отрезает ему и этот путь, пытаясь лаской воздействовать на мальчика. В последней страшной сцене графиня молит о прощении, но граф остаётся непреклонен. В ту же ночь он умирает, а на следующий день в дом являются Гобсек и Дервиль. Их глазам предстаёт жуткое зрелище: в поисках завещания графиня учинила настоящий разгром в кабинете, не стыдясь даже мёртвого. Заслышав шаги чужих людей, она бросает в огонь бумаги, адресованные Дервилю, — имущество графа тем самым безраздельно переходит во владение Гобсека.

Ростовщик сдал внаймы особняк, а лето стал проводить по-барски — в своих новых поместьях. На все мольбы Дервиля сжалиться над раскаявшейся графиней и её детьми он отвечал, что несчастье — лучший учитель. Пусть Эрнест де Ресто познает цену людям и деньгам — вот тогда можно будет вернуть ему состояние. Узнав о любви Эрнеста и Камиллы, Дервиль ещё раз отправился к Гобсеку и застал старика при смерти. Все своё богатство старый скряга завещал правнучке сестры — публичной девке по прозвищу «Огонёк». Своему душеприказчику Дервилю он поручил распорядиться накопленными съестными припасами — и стряпчий действительно обнаружил огромные запасы протухшего паштета, заплесневелой рыбы, сгнившего кофе. К концу жизни скупость Гобсека обратилась в манию — он ничего не продавал, боясь продешевить. В заключение Дервиль сообщает, что Эрнест де Ресто в скором времени обретёт утраченное состояние. Виконтесса отвечает, что молодому графу надо быть очень богатым — только в этом случае он может жениться на мадемуазель де Гранлье. Впрочем, Камилла вовсе не обязана встречаться со свекровью, хотя на рауты графине вход не заказан — ведь принимали же её в доме госпожи де Босеан.