Шарль Бодлер  

 

 

Шарль Бодлер — французький поет II половини XIX століття,

пізній романтик і один із зачинателів символізму.

Життєвий і творчий шлях письменника.

Світогляд та естетичні погляди Бодлера й збірка « Квіти зла».

  Шарль Бодлер — поет, політичний діяч, журналіст, мистецтвознавець, неперевершений перекладач новел Едгара По. Бунтівний за характером, він почав творити на нових творчих та естетичних засадах, увів у літературу поняття модерну, який вважають предтечею символізму. Багато поетів наступних часів узяли за взірець його творчість.

Бодлер народився у Парижі 1821 року в родині сенатора. Коли йому виповнилося шість років, помер батько, на 34 роки старший за свою дружину. Мати вийшла удруге заміж за командира батальйону, який знав лише казармені методи виховання.

Шарля віддають до інтернату королівського коледжу, що спричиняє його конфлікт із батьками. Через три роки він уже навчається в Парижі, у коледжі Людовика Великого. Здобувши бакалавра, відмовляється продовжувати освіту, заявивши, що хоче стати письменником. Юнака відправляють в одну з віддалених французьких колоній в Індійському океані — для виправлення. Незабаром Бодлер повертається й дебютує у колективній збірці «Вірші». Згодом виходять збірки його критичних статей «Салон 1845 року» й «Салон 1846 року».

У 1848 році поет бере участь у повстанні Паризької комуни. Працює редактором демократичної газети.

У 1857 році світ побачив головну книжку бодлерівських поезій — «Квіти зла». Того ж року над цією збіркою відбувся суд. На автора й видавців наклали штраф, а з книжки вилучили шість поезій.

У наступні роки Шарль Бодлер продовжує плідно працювати: виходять друком збірки його критичних статей, удруге видано «Квіти зла» (1861), друкуються вірші у прозі «Паризький сплін», збірка «Уламки» та «Нові квіти зла».

У 1867 році Ш. Бодлера не стало.

 Естетичні погляди Ш. Бодлера

У своїй творчості Ш. Бодлер розробляв принципи нового модерністського мистецтва. Він наголошував, що роль Краси у світі є надзвичайною. На його думку, мистецтво стає Прекрасним лише тоді, коли виражає почуття, пристрасті, мрію кожного. Прекрасним у мистецтві може бути будь-яка річ, будь-яке переживання, але таїну Прекрасного ніхто й ніколи так і не осягне. Таємниця співчуття — це теж ознаки краси. Бодлер завжди наголошував на тому, що досконале не може бути завершеним. Це означає, що справжній витвір мистецтва має знайти своє продовження в душі читача, викликати в нього певні переживання, почуття, змусити зазирнути в самого себе.

Головним для ліричного героя поета стали вже не конфлікти з дійсністю, а його внутрішні протиріччя. Окрім того, він силою уяви здатен творити новий світ власних бажань, марень і почуттів. Цей світ безмежний у власних проявах і до кінця не пізнаний.

Шарль Бодлер, як і В. Вітмен, став «поетом однієї збірки». Літературознавці розглядали «Квіти зла» як пов’язані між собою ліричні тексти і навіть як сюжетну поему. Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів, об’єднаних за проблемно- тематичним принципом.

«Тут є таємна архітектура, план, розрахований мудрим і вольовим поетом. Це не стільки вірші, скільки поетичне творіння найстрогішої єдності. З погляду мистецтва та естетичного враження вони програли б, якби не були прочитані в тій послідовності, як їх розташував автор»,— пише друг поета д’Орвіллі.

Про своє творіння поет говорить: «У цю жорстоку книгу я вклав усе своє серце. Всю свою ніжність, усю свою релігію (вивернуту). Усю свою ненависть.»

І пояснює витоки: «Ще в ранньому дитинстві я мав у своєму серці два протилежних відчуття: жах перед життям та захват від життя»; «лише сягаючи найглибших прірв падіння, уява за законом протилежності запалює свічадо найвищих ідеалів».

 

 

Історія створення і структура збірки «Квіти зла»

 Книга, що містить лише двісті сторінок невеликого формату, стала перлиною світової лірики.

Задум збірки визрів у 1846 році. Тоді цей твір мав називатися «Лімби», що означає «верхні кола пекла». Звичайно, виникають асоціації з Данте та його твором «Божественна комедія». Пеклом здавалося поетові сучасне життя, пекельні муки відчували як ліричний герой твору, так і сам автор. Але таку назву вже мала книга Теодора Верона. Письменник Іполит Бабу підказав іншу — «Les Fleurs du Mal» («Квіти зла»). Ця назва сподобалася Бодлеру, окрім того слово «le Mal» має ще й інше значення — біль. Саме так називалася нова збірка поета, що з'явилася 1 червня 1855 року і містила лише 18 віршів.

Назва твору виявилася напрочуд влучною і виразною, відбивала всі суперечності, які переживав поет.

Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів: «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» і «Смерть». Усі вони об'єднані за проблемно-тематичним принципом.

Вірші у збірці мають здебільшого двопланову структуру, але на першому плані — предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, а за ними ховається ідея, абстракція, що перетворює предметні образи на символи. Символіка поета звернена до «реальної свідомості», спрямована глибоко й експресивно виразити суперечливе духовне буття особистості.

Сучасники не сприйняли книгу Ш. Бодлера, звинуватили його в аморальності, а проти автора було висунуте судове обвинувачення в «образі суспільної моралі» Навіть його мати не зрозуміла книги сина і приєдналася до думки критиків. Суд над поетом відбувся 20 серпня 1857 року.

Ш. Бодлерові присудили сплатити штраф у сумі 300 франків. Видавець його збірки теж мав сплатити штраф — 100 франків. Окрім того, суд вимагав виключення зі збірки шести віршів, увесь тираж заарештували.

Бодлер був у розпачі і переживав тяжку депресію. Він написав зворушливого листа імператриці з проханням зменшити штраф. Імператриця відгукнулася на сповідь поета, і штраф зменшили до 50 франків.

Напередодні Різдва 1857 року Ш. Бодлер писав: «Я кілька місяців перебуваю в полоні жахливої апатії, що порушила все... Самотність без підтримки й без роботи — жахлива річ...».

Пройшов певний час, доки Бодлер почав писати.

Як відомо, композиційну особливість структури збірки «Квіти зла» становить її двоплановість. Це стосується передусім основної частини «Сплін та ідеал», в якій утверджується божественна природа людини і ницість звичайного життя. Поет прагне злетіти вгору, його «трепетний дух» утікає від «земної хвороботворної гнилі», щоб піднятися в «осяйну даль», у «таємні сфери». Але йому важко втриматися на цій висоті. Від першої частини «Спліну та ідеалу» до заключної (вірші «Сплін», «Марево», «Жага небуття», «Алхімія страждання», «Годинник») чітко простежується низхідна лінія, яка веде не від «спліну» до «ідеалу», а навпаки, від «ідеалу» до «спліну», від Бога — до Сатани.

Цикл «Сплін та ідеал», як і в цілому вся збірка,— це лірична драма, де ідеалові протистоїть не сама дійсність, а «сплін» — хворобливий душевний стан, породжений цією дійсністю. Бодлеру вдалося заглянути в безодню людського відчаю й душевного мороку.

Традиції та новаторство розв’язання проблеми «поет і натовп»

у поезії Ш. Бодлера «Альбатрос»

 

Прочитайте вірш Ш. Бодлера «Альбатрос», висловіть свої враження та вподобання.

 АЛЬБАТРОС

Буває, моряки піймають альбатроса,

Як заманеться їм розваги та забав.

І дивиться на них король блакиті скоса —

Він їхній корабель здалека проводжав.

Ходити по дошках природа не навчила —

 Він присоромлений. Хода його смішна.

Волочаться за ним великі білі крила,

Як весла по боках розбитого човна.

Незграба немічний ступає клишоного;

Прекрасний в небесах, а тут — як інвалід!..

Той — люльку в дзьоб, а той сміється з нього,

Каліку вдаючи, іде за птахом вслід!

Поет, як альбатрос — володар гріз та грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному

 Крилатий велетень не має змоги йти.

Переклад Д. Павличка

 

АЛЬБАТРОС

Временами хандра заедает матросов,

И они ради праздной забавы тога

 Ловят птиц океана, больших альбатросов,

Провожающих в бурной дороге суда.

Грубо кинут на палубу, жертва насилья,

Опозоренный царь высоты голубой,

Опустив исполинские белые крылья.

Он, как весла, их тяжко влачит за собой.

Лишь недавно прекрасный, взвивавшийся к тучам,

Стал таким он бессильным, нелепым, смешным,

 Тот дымит ему в клюв табачищем вонючим,

Тот, глумясь, ковыляет вприпрыжку за ним.

Так, Поэт, ты паришь под грозой в урагане,

 Недоступный для стрел, непокорный судьбе,

Но ходить по земле среди свиста и брани

Исполинские крылья мешают тебе.

Перевод В. Левика

 

Словникова робота

Альбатрос — великий морський птах із розмахом крил до 4 метрів.

 

Спостереження  над текстом

♦ Якою є тема вірша «Альбатрос»?

(Стосунки поета й суспільства)

♦ Чому митець порівнює поета саме з альбатросом?

♦ Знайдіть опис альбатроса у небі й на палубі. Порівняйте їх. Що символізують ці образи?

♦ Яке символічне навантаження несуть образи матросів, моря?

(Обивателі, натовп, суспільство; бурхливе море — життя)

♦ Який основний художній прийом використано в поезії?

(Антитеза)

 

Творчість Ш. Бодлера — явище, безперечно, складне. Вона належить до епохи пізнього романтизму (і це традиція) та називають попередником символізму (це — його новаторство).

Про романтичну спрямованість поезії Ш. Бодлера свідчать його культ краси, визнання ним великої місії поета, протиставлення образу альбатроса (символ геніального Творця, всевладного на небі, в ідеальному, у творчості, й безпорадного на землі) жорстокості моряків (втілення вульгарності, бездушності обивателів, посередності): «Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає, а цей, дратуючи, кульгає, мов кривий». Таке трактування теми, вочевидь, пов’язане з обставинами особистого життя поета, який постійно конфліктував із буржуазним оточенням.

Вірш побудований на протиставленні небесного й земного, піднесеного й приземленого, красивого та потворного. Протистояння альбатроса несамовитій юрбі перетворює його на романтичний образ-символ Поета, який, підносячись до високого царства духу, свободи і творчості, приречений на страждання й нерозуміння у людському вирі життя.

Бодлер називає суперечності життя як естетичні категорії: прекрасне, потворне, комічне. Тому Альбатрос у нього «прекрасно-потворна істота», яка може бути і прекрасною (у небі), і потворною (на землі), і навіть комічною («незграба немічний ступає клишоного; прекрасний — в небесах, а тут — як інвалід».

 

Узагальнююче завдання:

Вставте пропущені слова у висловлюванні Ш. Бодлера й прокоментуйте його:

«Мені видається зайвим та нудним ............ те, що є, адже ніщо з наявного мене  Природа неприваблива, і я волію надавати перевагу страхітливим породженням своєї фантазії, а не доброзвичайній тривалості».

 

(Слова для довідки: а) зображувати, не задовольняє; б) малювати, не помітно; в) думати, не дарує; г) налічувати, не святкує.)

 «Вечорова гармонія»

Надходить час, коли стебло співає росне,

Немов кадило цвіт димує в тишині;

Мелодій повіви зринають запашні,

Меланхолійний вальс та очманіння млосне!

Немов кадило, цвіт димує в тишині,

І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,

Меланхолійний вальс та очманіння млосне,

Як вівтар, небеса високі і смутні.

І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,

Те серце, що труну ненавидить і в сні!

Як вівтар, небеса високі і смутні,

Упало в кров свою світило життєносне.

Те серце, що труну ненавидить і в сні,

З минувшини бере світання високосне,

Упало в кров свою світило життєносне,

Та сяє, мов потир, твоє лице мені.

Потир – чаша, в якій на літургії змішують вино з водою для причастя.

 

Аналіз вірша.

Які почуття викликає у ліричного героя вечір?

 (Вечір викликає у героя різні почуття та асоціації. Глибоке враження на нього справляють захід сонця, нічна тиша, буяння трав і дерев.)

Як у вірші досягається відчуття гармонії?

(За допомогою поєднання звуків та ароматів, почуттів і вражень.)

Прослідкуйте за особливостями мелодики.

 (Вірш дуже мелодійний. Ця мелодійність забезпечується повторами, прийомами асонансу (часте повторення звуків «о» та «у», що передають протяжність мелодії) та алітерації (багато сонорних звуків «м», «л», «н». Разом з тим часте повторення «р» вносить відчуття тривоги).)

Яку роль відіграє образ меланхолійного вальсу?

 (Це мелодія серця ліричного героя — меланхолійна, тобто сумна, дещо піднесена, але трагічна.)

Чи можете ви сказати, про що цей вірш?

 (Про невимовну тугу особистості, прагнення гармонії, недосяжність ідеалу, про життя і смерть.)

Яке значення має захід сонця, змальований у кінці вірша? (Кривавий зах_: сонця набуває символічного значення. Він уособлює душевні втрати, що завжди супроводжують життя людини. Але в останньому рядку звучить світла нота: згадка про кохану «Та сяє, мов потир, твоє лице мені». Невипадковою є згадка про потир, адже кохання набуває ознак святості. Саме таким і є це почуття.)

Який прийом використовує автор у фіналі твору?

 (Прийом синтаксичного протиставлення: «Упало в кров свою світило життєносне, / Та сяє, мов потир, твоє лице мені».)

 У вірші «Вечорова гармонія» відчувається якась недомовленість, незавег ність. І все це відбувається в душі ліричного героя. Перед нами приклад сугестивної лірики.

Сугестія — навіювання, спонтанний вияв емоцій.

Сугестивна лірика — жанрова група ліричних творів, яка спирається не на логічно оформлені зв'язки, а на асоціації та інтонаційні відтінки, звернена до емоційної сфери читача. Предметом зображення в сугестивній ліриці є духовна внутрішні конфлікти морально-психологічного характеру.

Поезія «Вечорова гармонія» має глибокий підтекст. Вірш демонструє тезу та про те, що справжнє мистецтво має бути незавершеним, таємничим. У творі воєдино зливається Краса і Таїна, які символізують різні першоджерела. Так стверджує гармонійну цільність особистості в усіх її почуттях. Подібна цільність є одним із проявів Ідеалу, способом утвердження духовної величі людини.

 

 «Відповідності»(напам'ять)

Природа — мудрий храм, де ряд колон живих

Нечутно шепчеться, як вечоріє днина;

Лісами символів проходить там людина

І зустріча привітний погляд їх.

Як верховинських лун глухі, протяжні гуки,

Зливаються в акорд протяжний і міцний,

Де все з'єдналося: і ніч, і день ясний,—

Так сполучаються парфуми, барви й звуки.

Є свіжі пахощі, як тільця немовлят,

Зелені, як лука, м'які, як звук гобоя,

І є торжественно-розпусний аромат —

Дух амбри, ладану, дух пижма і бензоя,

Що в безкрай шириться, як і саме життя,—

У нім екстаза дум, в нім захват почуття.

 

Аналіз вірша.

— Чи можна визначити тему вірша?

 (Чітко її визначити важко. Адже в поезії багато таємничого, інтуїтивного, підсвідомого.)

Якою у цьому вірші є позиція автора? (Автор закликає читачів долучитися до загадкової і непізнаної таємниці буття, відчути цілісність та єдність усього су­щого. Кожен читач по-своєму може трактувати символи поезії, адже вони завжди багатозначні.)

Якою у вірші постає природа?

 («Природа — мудрий храм».)

У чому полягає особливість зображення світу в поезії?

(У вірші багато зорових і чуттєвих образів. Автор передає звуки і запахи. Читач «відчуває» запах парфумів, «дух амбри, ладану, дух пижма і бензоя», «бачить» зелені луки, ліси, безкраї поля. Кожен має знайти свої «відповідності» і пізнати сенс буття.)

Визначте жанр поезії.

 (Сонет: 14 рядків, два катрени і два терцети. У кінці — основна думка: життя багатогранне і непізнане.)

 

Основоположний структурний принцип збірки «Квіти зла» є таким, що відповідає романтичному напряму. Це визначається контрастним протиставленням поета, який прагне до ідеалу, і жорстокого навколишнього світу. Домінантами, ще організовують образно-поетичну структуру збірки, виступають принцип контрасту, характерний для романтизму, і символіка.

Кожен художній образ тією чи іншою мірою є символом, бо він не тільки щось безпосередньо відображує, а й символізує ширше, істотніше, загальніше.

Вірші Бодлера часто сповнені жахливих, гидких, відвертих картин пороку, бруду, розбещеності. Але якщо поезія насичена образами, котрі символізують суспільний і моральний занепад, це не означає, що сама вона випромінює зло. Навпаки, будь-який вірш Бодлера обов'язково несе віру та надію на краше Про це свідчать слова самого поета: «...У цю жорстоку книгу я вклав усе моє серце, усю свою ніжність, усю мою віру... усю мою ненависть...».

«Квіти зла» — це здійснений із рідкісною послідовністю та завершеністю синтез значної епохи європейської поезії — доби романтизму, й водночас своєрідній пролог до іншої видатної поетичної епохи кінця XIX — початку XX століття. Тому невипадково Бодлера називають і пізнім романтиком, і поетом епох імпресіонізму, і предтечею символізму.

Узагальнююче завдання:

Вставте пропущені слова у текст телеграми, яку отримав Бодлер з-за кордону на підтримку його збірки «Квіти зла», з якої французьке правосуддя вилучило кілька віршів:

«Я............................................................................................. браво! З усіх моїх сил браво вашому могутньому талантові......................................................... вашу руку. Поет Віктор Гюго».

(Слова для довідки: а) несу, вітаю; б) мовчу, роблю; в) кричу, тисну; г) пишу, подаю.)