ДЖОНАТАН СВІФТ  

ДЖОНАТАН СВІФТ.

«МАНДРИ ЛЕМЮЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА».

ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ ТВОРУ

 

Джонатан Свіфт – англо-ірландський письменник-сатирик,  

публіцист, поет і громадський діяч доби Просвітництва.


 

    Розум – вершник, якого легко висадити із сідла.

 Джонатан Свіфт

 

 

Штрихи до портрета Дж.Свіфта

 


 

АНКЕТА ТВОРУ«МАНДРИ ЛЕМІЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА»

 

Автор. Джонатан Свіфт

 

Твір. «Подорож Леміеля Гуллівера в деякі віддалені країни світу, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів» (частина І)

 

Дата написання. 1721-1725 , опублікований в Лондоні в 1727р.

 

Творча історія. Задум твору народився у гуртку лондонських дотепників, які придумували гумористичні історії від імені обмеженого ученого-педанта Мартіна Скріблеруса, тобто «писаки». Підкреслено побутові оповідки мали приховану політичну спрямованість, яку чудово розпізнавали співвітчизники.     Так одного літнього вечора в помешканні лондонського видавця Бенджамена Мотта пролунав дзвінок. Господар відчинив двері, та відвідувач уже пішов, а на ганку лежав пакет із записами невідомого капітана Гуллівера, в яких він розповідав про свої мандри. У пакеті був і супровідний лист якогось невідомого Ричарда Сімпсона, котрий стверджував, що є родичем цього Гуллівера, і ручався за правдивість написаного. Він же поставив умову: якщо рукопис сподобається видавцеві, той має повідомити автора про це за три дні і лише тоді отримає повний варіант твору. Записи до невідомого автора видавець прочитав за один вечір і вже наступного дня дав згоду надрукувати записи Гуллівера.

 

Жанр. Роман Свіфта не вміщається в рамки якогось одного жанру, він є блискучим жанровим синтезом.

У ньому присутні елементи утопії, дидактики, фантастики, алегорії, казки, мемуаристики, представляючи складне поєднання художніх прийомів і засобів для вираження єдиної чітко злагодженої концепції, на якій тримається єдність роману.Спочатку роман нагадує забавну казку. Поступово, однак тон розповіді стає більш серйозним, підбиваючи читача до найголовнішого – природу людини і суспільства.

«Подорожі Гуллівера»  –  памфлет. З одного боку, вони несуть на собі відбиток свого часу, наповнюючись конкретними політичними смислами, з іншого – мають загальнолюдську спрямованість, виражену шляхом сатиричного бичування всіх пороків. При цьому сміх Свіфта настільки ж всеосяжний, як і тематика роману, і охоплює всі відтінки смішного від добродушного гумору і м'якої іронії до гнівного сарказму і отруйних насмішок.

Твір має яскраво виражені риси роману-подорожі, пригодницького та фантастичного роману. Своєрідність жанру «Мандрів Гуллівера» полягає в поєднанні романної та памфлетної форм.

У цілому жанр твору можна визначити як сатиричний роман-казку у формі розповіді героя про свої подорожі. Вн поєднує реалістичні елементи і соціальну фантастику.

 

Теорія літератури.

 Памфле́т (англ. pamflet від грец. Pan – усе, phlego – палю)  – різновид літературного чи публіцистичного твору, зазвичай спрямований проти політичного устрою в цілому чи окремої його частини, проти тої чи іншої соціальної групи, партії, управління тощо, найчастіше – через розкриття окремих представників.  

Соціальна фантастика – піджанр наукової фантастики, головний акцент у якому ставиться на розвиток і взаємовідносини у людському суспільстві.

Парадокс - (з грецької - несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глузду) - явище, що не відповідає звичним уявленням

 

Тема. Основною темою «Мандрів» є мінливість зовнішнього зображення світу природи і людини, представлена фантастичним і казковим середовищем, в яке потрапляє Гуллівер під час своїх подорожей. Водночас це – іронічні та сумні роздуми про долю усього людства, його духовні вади, недосконалість будь-якого суспільного устрою.

 

Ідея / Ідейний зміст. Засобами сатири піддати гострій критиці англійську дійсність, політику того часу, всі ті суспільні вади, з якими Свіфт не міг змиритися. Головним для Свіфта було «не розважати читача, а будити в ньому злість». Ідея свободолюбства і миролюбства.

Сюжет. У романі описані незвичайні мандрівки хірурга і капітана Лемюеля Гуллівера, який потрапляє до фантастичних країн, де з ним відбуваються чудернацькі, а іноді й трагікомічні пригоди.

 

Композиція. Роман складається з чотирьох частин

І – «Подорож до ліліпутів»,

ІІ – «Подорож до Бробдінгнегу»,

ІІІ – «Подорож до Лапути, Бальнібарбі, Лаггнеггу, Глаббдабдрібу»,

IV – «Подорож до країни Гуїнгнгмів», у кожній з яких розповідається про перебування героя у якійсь вигаданій країні. Усі частини роману логічно поєднані образом розумного, навмисне наївного мандрівника, здатного до спостереження й аналізу.

У першій частині судновий лікар Лемюель Гуллівер потрапляє до країни ліліпутів в якій живуть маленькі, у 12 разів менші від людей, чоловічки. Жителі Ліліпутії зустрічають Гуллівера привітно. Йому придумують ім’я Людина-Гори, надають житло, забезпечують їжею – що особливо важко, адже його раціон рівний раціону 728 ліліпутів. З Гуллівером привітно розмовляє сам імператор, надає йому безліч почестей. Одного разу Гулліверу навіть дарують титул нардака, найвищий титул в державі. Це відбувається після того, як він пішки перетягує через протоку весь флот ворожої держави Блефуску. Поступово Гуллівер знайомиться з жителями Ліліпутії і розуміє, що крихітні чоловічки, взагалі-то, нічим не відрізняються від звичних людей. Ті ж двірцеві інтриги, та ж пиха, ті ж партійні чвари – тільки тут ворогують не віги і торі, а тупоконечники і гостроконечники. Згодом наш герой опиняється втягнутим в інтриги нарівні зі знатними персонами, які можуть уміщатися у нього на долоні. Гулліверу загрожує звинувачення у державній зраді. Через придворні інтриги його засуджують до засліплення, Гуллівер приголомшений, він не чекав зустріти такі жахливі наслідки роздратування можновладців у країні віддаленій, але настільки схожій на європейську.

В результаті Гуллівер тікає з Ліліпутії до Блефуску, звідки на спеціально побудованому ним човні відпливає до Англії.

Друга подорож  Гуллівера приводить його в Бробдінгнег – країну велетнів, і там вже він сам виявляється карликом. Гуллівер відчуває себе в цій країні все більш принизливо: положення ліліпута в країні велетнів йому неприємне. Він від’їжджає до Англії.

В третій частині Гуллівер потрапляє спочатку на літаючий острів Лапуту, потім на материкову частину країни Бальнібарбі, чиєю столицею Лапута і є. Стомившись від цих чудес, Гуллівер має намір відплисти на батьківщину. По дорозі додому опиняється спочатку на острові Глаббдабдріб, а потім в королівстві Лаггнегг.Гуллівер потрапляє з вигаданих країн в цілком реальну Японію. Після подорожі по Японії він повертається на батьківщину.

Четверта частина роману – «Подорож до країни Гуїгнгнмів» - присвячена країні «етично досконалих» гуїнгнгмів і огидних єгу. Гуїгнгнми – це коні, але саме в них герой знаходить цілком людські риси: доброту, порядність, чесність. У служінні гуїгнгнмів знаходяться злобні і мерзенні істоти – єгу. Зовні вони схожі на людину, але по характеру і поведінці є породженням мерзоти. «Я пишу з благородною метою просвітити і настановити людство», - говорить Гуллівер. Він впізнав у єгу вади своїх одноплемінників і здригнувся від власної схожості з ними. Але через люту ненависть до єгу, гуїгнгнми не помічають, що Гуллівер, хоча він і двоногий, перевершує їх самих і за інтелектом, і за душевною організацією. Прожити свої дні наш герой тут не може. Доброчесні і виховані гуїгнгнми виганяють його до єгу тільки за те, що зовні він схожий на них. Гуллівер повертається до Англії, щоб більше вже ніколи не подорожувати. Так закінчується роман Джонатана Свіфта.

 

Простір і час. Викрита істинна сутність явищ політичного життя Англії XVIII століття.

 

Проблематика. Відносини влади і народу; державний устрій; боротьба політичних партій; яким повинен бути правитель; загарбницькі війни і претензії на світове панування; про виховання дітей; про моральне і духовне життя суспільства.

 

Висновок. Джонатан Свіфт – автор роману, який увібрав досвід політичної і творчої діяльності майже шістдесятирічного життя письменника. Твір «Мандри Гуллівера» синтезує думки, переконання, світовідчуття автора, засоби й прийоми сатиричного зображення, які вже використовувались ним у памфлетах, віршах та статтях.

Роман Свіфта одразу ж після його видання і до сьогодні викликає багато дискусій, суперечок, різноманітних, часто неадекватних, часто різнополюсних точок зору і оцінок.

Сповнений чи то презирством, чи то жалем до людей, Джонатан Свіфт мріяв про світ, в якому не було б «лідерів і членів політичних партій та гуртків»; «в’язниць, сокир, шибениць, покарання батогом і ганебних стовпів»; «чванства, пихатості, здаваної дружби, … франтів, бешкетників, п’яниць, повій». І це не повний перелік вад, від яких Свіфт бажав звільнити суспільство. Письменник засудив монархію, можновладців, несправедливі закони, загарбницьку політику. Цей роман приніс письменнику всесвітню популярність. Джонатан Свіфт поставив собі за мету – змалювати і висміяти ненависні йому порядки Англії того часу. І це йому вдалося.

 

Переклади. Українською мовою «Мандри Гуллівера» переклав М. Іванов.

Дивись фільм онлайн: 

https://rezka.ag/series/fantasy/16192-puteshestviya-gullivera.html 

 

Історична довідка. Англія XVII - ХУІІІ ст.

У 1642 р. розпочалася громадянська війна, англійського короля було страчено і Англія стала республікою. Але в 1660 р. до влади знову повернулася королівська династія.

XVII - ХУІІІ ст.. - час правління королів - Вільгельма Ш, королеви Анни, Георга І.

У 1701-1713 роки Англія вела тривалу війну з Францією. Герцог Мальборо, головнокомандувач англійського війська мав неабиякий зиск з цієї війни. Памфлети Свіфта позбавили його посади. Коли у 1713 році Англія і Франція уклали мир, сучасники назвали його Свіфтівським миром.

На початку XVIII ст. в Англії остаточно сформувалися дві політичні партії — віги і торі, які вели запеклу боротьбу за владу. Ліберальна партія вігів була виразницею ідей буржуазії. Ця партія підтримувала конституційну монархію. При цій формі правління владу короля було урізано, і вирішальне слово у всіх державних справах належало парламентові. Віги вимагали розширення промисловості та торгівлі й приєднання нових колоній. Торі — консерватори — відстоювали інтереси феодального дворянства. Вони намагалися всіляко затримати розвиток капіталізму в Англії і свої надії покладали на сильну королівську владу. Але жодна з цих партій не виражала інтересів народу.

1714-1727 - час правління Георга І. Георг І відзначався великою скупістю і майже не втручався в справи керування, фактично передовіривши турботи про державу своїм міністрам. з 1721 по 1742 рік очолював міністерство вігів прем’єр-міністр Роберт Уолполь, — поміщик й фінансовий ділок, безпринципний користолюбець. За час його роботи Кабінет міністрів і парламент отримали величезну політичну владу. Відтоді стало конституційним звичаєм, що король не бере участі в засіданнях кабінету міністрів.

Ірландія в XVII ст. — це пригноблена колонія Англії, в якій проживало 300 тис. англійців та 1 млн. ірландців.

 

ПРОСВІТНИЦЬКІ ІДЕЇ У ТВОРІ

Твір Дж. Свіфта посідає чільне місце в культурі Просвітницької доби. Автор прагне пробудити в читачеві почуття внутрішнього опору тим обставинам, які існують як звичайні й узаконені громадською думкою, але насправді не повинні бути такими. Обурений несправедливістю, що панувала у тогочасній Англії, письменник створює роман-пародію, роман-сатиру, читаючи який можна провести паралелі між Ліліпутією та Англією.

САТИРА У РОМАНІ ДЖ. СВІФТА

«МАНДРИ ЛЕМЮЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА»

 

Головною метою кожного мандрівника має бути виховання

розуму і доброчесності своїх співвітчизників за допомогою

добрих чи поганих прикладів з життя чужих країн…

Дж. Свіфт

 

   ЗНАЙОМСТВО З КРАЇНОЮ ЛІЛІППУТІЯ

 

"Ліліпут"  можна дослівно перекласти як "маленька зіпсована людина".

 

Мешканці. На зріст тубільці бувають до шести дюймів. Та очі ліліпутів пристосовані саме до таких розмірів — і вони бачать чудово, але тільки зблизька.

Перша особа. Імператор. На зріст він майже на цілий ніготь вищий за першого ліпшого із своїх придворних. Наймогутніший імператор Ліліпутії, окраса й пострах всесвіту, монарх над усіма монархами, вищий за всіх синів людських; той, що ногами спирається на центр землі, а головою сягає до сонця; владар, перед яким усі владарі землі схиляють коліна; лагідний, як весна, розкішний, як літо, рясний, як осінь, лютий, як зима.

Карєра. Стрибання на канаті. У цій грі беруть участь тільки кандидати

на якусь високу посаду або ті, хто хоче домогтися великої ласки при дворі. їх навчають цього мистецтва змалку, і вони не завжди бувають вельможного роду або гарного виховання. Коли хтось, чи то померши, чи то попавши в неласку (що трапляється часто), звільняє високу посаду, то п'ять-шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його величність та двір танцями на канаті. Призначаючи кого-небудь на державну посаду, ліліпути найперше звертають увагу на моральні якості і тільки потім — на здібності. Вони вважають, що коли вже влада є щось конче потрібне для людства, то кожна звичайна людина може займати ту чи іншу посаду. Немає нічого найнебезпечнішого, ніж доручати посади талановитим людям.

 

Нагороди. Імператор кладе на стіл три тонкі шовкові нитки по шість дюймів завдовжки: одну — синю, другу — червону і третю — зелену. Цими нитками нагороджують тих, кого імператор захоче відзначити своєю ласкою. Церемонія відбувається у великій тронній залі, де кандидати складають іспити, дуже відмінні від тих, що влаштовуються в країнах Старого чи Нового Світу. Імператор, взявши в руки палицю, держить її горизонтально, а кандидати, ідучи один по одному, то стрибають через неї, то пролазять під нею, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю шовкову нитку, другий приз — червона нитка; третій — зелена, їх обмотують круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений таким поясом.

Політичні проблеми. Протягом уже 70-ох місяців у королівстві існують дві ворожі партії тремексени й слемексени. Перші з них — прихильники високих підборів, другі — низьких. Його величність вирішив призначити на всі урядові посади тих, хто носить низькі підбори. Підбори його величності нижчі принаймні на один друр проти інших. Прихильників високих підборів, більше, ніж нас, але вся влада у наших руках. Ми боїмось, що і його високість — наступник трону — симпатизує тремексенам. У всякому разі, один з його підборів вищий за другий, і він через це навіть трохи шкандибає.

Причина війни. Ліліпутія та Блефуску - ці дві могутні держави вже 36 місяців перебувають у стані запеклої війни. Всім відомо, що яйця, перед тим як їх їсти, розбивають з тупого кінця. Одначе, коли дід його величності, ще хлопчиком, урізав собі пальця шкаралупкою, його батько видав закон, щоб усі під страхом найсуворішої кари розбивали яйця тільки з гострого кінця. Цей закон так обурив населення, що від того часу історики занотували 6 повстань, внаслідок яких один імператор позбувся голови, а другий — корони.

Монархи Блефуску завжди підбурювали наш народ на заколоти, а коли їх придушували, давали в своїй державі притулок повстанцям. Нараховують 11 тисяч чоловік—які не згодились розбивати яйця з гострого кінця, воліючи піти на страту. Останнім часом вислані нами прихильники тупого кінця зібрали таку силу при блефускуанському дворі, що між нами почалася війна. Ми втратили 40 великих кораблів і куди більше менших, а також 30 тисяч найкращих солдатів та моряків. Втрати ворога ще тяжчі.

Загарбницька політика. Його величність відразу висловив бажання, щоб я привів йому решту ворожих кораблів і навіть (ось вона, царська чванливість) захотів обернення цілої імперії Блефуску у провінцію Ліліпутії з призначеним од нього віце-королем. Він збирався стратити всіх емігрантів з секти тупоконечників і примусити всіх блефускуанців розбивати яйця з гострого кінця. Тоді він став би володарем цього світу

Статуя правосуддя. Статуя правосуддя в їхніх судових установах має шестеро очей — двоє спереду, двоє ззаду і по одному з боків (що символізує всевідання), у правій руці в неї — мішок золота, а в лівій — меч, і це означає, що правосуддя з більшою охотою нагороджує, ніж карає.

Судові закони. За всі злочини проти держави карають тут надзвичайно суворо, але якщо суд доведе невинність обвинуваченого, неправдивого викажчика зразу віддають на ганебну смерть. За шахрайство карають смертю.

“Милість імператора”. Якщо суд дає особливо суворий вирок, то імператор виголошує промову про свою  лагідність та добрість. І ніщо не жахає народ так, як це вихваляння милосердя його величності, бо, що довша і переконливіша промова, то жорстокіша буває кара і безневинніша жертва.

Виховання та освіта. У кожному місті є в них державні дитячі будинки, куди всі батьки, крім селян, повинні віддавати на виховання та науку своїх дітей — і синів, і дочок,— коли їм мине двадцять місяців; у цьому віці, як гадають ліліпути, зароджуються певні здібності. Ці школи бувають різних типів, залежно від стану батьків, окремо для хлопців і дівчат. Учителі там дуже досвідчені й готують дітей до життя відповідно до становища їхніх батьків у суспільстві та їхніх власних здібностей і нахилів. Батькам дозволено відвідувати своїх дітей тільки двічі на рік, кожен раз, не більше_як на_одну годину. Цілувати дітей дозволяють тільки при побаченні та при прощанні, а вчитель, який завжди буває тут же, стежить за тим, щоб дітям нічого не нашіптували, не вживали ніяких пестливих виразів і не приносили іграшок, солодощів тощо. Коли батьки не платять вчасно за виховання та утримання своїх дітей, належні з них гроші стягає держава. Няньок, які розповідають дітям казки або якісь жахливі фантастичні історії привселюдно тричі б'ють батогами, завдають на рік до в'язниці; а потім засилають на все життя до найдальших кутків країни. Менш заможні родини, крім невеликої річної плати за пансіон, вносять якусь частку свого місячного заробітку. Таким чином збирається сума грошей, достатня для того, щоб молоді люди могли розпочати самостійне життя. А значні особи зобов'язуються забезпечити своїх дітей певною сумою, відповідною до їхнього громадського становища. Капітали ці завжди приміщують якнайвигідніше і використовують точно за призначенням.Селяни тримають дітей удома, бо їм доведеться працювати тільки коло землі, і держава не надає великої ваги їх вихованню. Проте для старих та хворих улаштовано спеціальні притулки та шпиталі, і через це в країні не знають жебрацтва.

Правопис. Літери в них ідуть не від лівої руки до правої, як у європейців, і не від правої до лівої як у арабів, ї не згори вниз, як у китайців, а навскоси через сторінку.

Вирок Гулліверу. «Осліплення, адже можна дивитися на світ очима міністрів».

 

Анкета країни Ліліпутії 

Назва країни

Ліліпутія

Столиця

Мілдено

Форма правління

Монархія

Правитель країни

Імператор

Піддані імператора

Придворні, нардани

Нижчі верстви населення

Народ

Політичні партії

Тремексени, слемексени

Закони

Про освіту; про призначення на державні посади не за здібностями; про невдячність як карний злочин; про донощиків; про шахрайство; про заборону розбивати яйця з тупого кінця

Грошова одиниця

Спрага

Відносини з іншими державами

Війна з Блефуску

 

Алегоричний зміст роману.

Сучасники Дж. Свіфта знаходили багато спільного у державному устрої, законах, звичаях, політичному житті вигаданої Ліліпутії та їхньої рідної Англії. Так, посади та нагороди в тогочасній Англії отримували не ті, хто на них заслуговує, а хабарники та підлабузники. Імператор Ліліпутії своїми вчинками та характером нагадує англійського короля Георга І. Прихильники англійських політичних партій торі та вігів ворогують між собою точнісінько так, як ліліпутські тремексени й слемексени. За бажанням імператора Ліліпутії перетворити Блефуску на свою провінцію чітко вбачаються відносини Англії та Франції.

Роман «Мандри Гуллівера» - твір сатиричний. Сучасники Свіфта легко упізнавали в героях роману відомих політиків, бачили в сатирично-загостреному вигляді ситуацію у власній країні. Отже, незважаючи на вигаданий, фантастичний сюжет, роман показував людям вади їхнього життя. А оскільки картина, цього життя змальована пародійно, сатирично, то людям хотілося виправити його, щось змінювати на краще. Власне, в цьому й полягає роль сатири.

Сатирик Свіфт вигадав маленьку країну маленьких людей саме для того, щоб легше було показати безглуздя й недоладність державних установ тодішньої Англії. Він показав смішним імператора Ліліпутії з його претензіями на світове володарювання. Підступність, зажерливість, жорстокість — ці риси є характерними і для маленьких чоловічків, і для реальних імператорів, міністрів, чиновників. Письменник дуже дотепно порівнює ліліпутські політичні партії та правлячі англійські партії. Ці партії відрізняються лише тим, що носять підбори різної висоти. Висміює автор і сперечання протестантської й католицької церков Англії. Вони уподібнені до сект, які сперечаються, з якого боку розбити яйце. І найстрашніше, найнеприємніше в цих безглуздих суперечках те, що вони призводять до непримиренності, вигнань, воєн.

Наводить Свіфт і більш доцільні з його точки зору закони, начебто властиві Ліліпутії і невластиві Англії. Це закон про донощиків, сувору боротьбу з шахраями, заохочення законослухняних, оцінювання передусім моральних якостей людини, яку обирають на державну посаду.

Коли Гуллівєр потрапив до Ліліпутії, він одразу ж капітулював: не чинив опору, намагався порозумітися, схиляв голову перед імператором. Він навіть допомагав ліліпутам у військових діях — привів до них флот острова Блефуску. Але влада не буває справедливою. Гуллівера звинувачують у зраді і виносять жорстокий вирок: осліпити Людину-Гору. До того ж лицемірно називають цей вирок гуманним.

На щастя, друг попередив Гуллівера і йому вдалося втекти. Письменник зауважує, що людина не має підкорюватися середовищу, інакше вона перетворюється на духовного ліліпута.

Гуллівєр здійснює ще кілька подорожей і врешті-решт доходить висновку, що найвизначніші герої людства — це ті, хто бореться з тиранією. Про це свідчать такі слова героя: «З найбільшим задоволенням зупиняв я очі свої на людях, що нищили тиранів і узурпаторів, і на тих, хто визволяв пригнічені й покривджені народи».

 

Порівняльна  таблиця «Ліліпутія та Англія часів Дж. Свіфта»

Ліліпутія та Англія часів Дж. Свіфта

Ліліпутія

Англія часів Дж.Свіфта

Імператор Ліліпутія

Король Георг І, який правив Англією протягом 1714-1726 років

Імператорський палац

Королівський палац у Лондоні

Державні нагороди — синя, червона, зелена шовкові нитки

Ордени Підв’язки, Бані (Купола.), Св. Андрія

Політичні партії тремексенів та слемексенів, відрізнялися одна від одної тим, що прибічники однієї з них «дуже полюбляють низькі підбори, а іншої — високі».

Політичні партії Англії — віги та торі

Наступник ліліпутського трону, що мав один високий підбор, а другий низький і тому навіть трохи шкандибав

Сучасники Свіфта впізнавали принца Уельського, який загравав з представниками і торі, і вігів, не знаючи, кому віддати перевагу

Щоб дістати міністерську посаду, треба було взяти участь у змаганнях танцюристів на канаті

Міністерські посади діставали люди, які мали найбільше грошей або добре підлещувалися

Сторічна війна між Ліліпутією та Блефуску

Сторічна війна між Англією і Францією

Теоретичних суперечки ліліпутів про те, з якого кінця слід розбивати яйце

Боротьба різних релігійних конфесій

 Висновок.

Отже,  спочатку роман «Мандри Гуллівера» ми сприймаємо як смішну, веселу казку про велетня і пігмеїв, але швидко розуміємо, що йдеться про найголовніше — про людину й суспільство. Автор показує мізерність державного життя, безглуздя політичної метушні і нездарність політиків. Саме ці Просвітницькі ідеї втілив у своєму твір письменник Дж. Свіфт.

 

  


ОБРАЗ ГУЛЛІВЕРА

ЯК ВТІЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ ЛЮДИНИ

 

Характеристака

 образу Гуллівера

 

Головний герой цієї повісті — Гуллівер. Він народився в сім'ї небагатого вельможі, що мав маєток у Нотгінгемпширі. На чотирнадцятому році його віддали до коледжу в Кембріджі. Але у батька не стало коштів тримати його там довше, ніж три роки.

Потім Гуллівер провчився чотири роки у видатного лондонського хірурга містера Бетса і став лікарем. Гроші, які надсилав йому батько, він витрачав на книги з мореплавства та пов'язаних із ним галузей математики, бо мріяв стати мандрівником. Згодом Лемюель два роки і сім місяців вивчав природознавство у Лейденському університеті в Голландії.

За рекомендацією містера Бетса, Гуллівер найнявся лікарем на корабель "Ластівка" і проплавав на ньому три з половиною роки, побувавши у країнах Східного Середземномор'я.

Після плавання, за порадою друзів, він одружився з Мері Берген — дочкою власника панчішної крамниці Ермунда Бертона. Щоб поліпшити матеріальне становище сім'ї, Гуллівер вирушає у плавання на кораблі "Антилопа" в Ост-Індію. Тоді йому було приблизно 30—33 роки.

На мою думку, Гуллівер мав приємну зовнішність. Він середній на зріст, зі стрункою постаттю, каштановим волоссям, гострими рисами обличчя.

З твору видно, що Гуллівер мав позитивні риси характеру. Автор відзначає його людяність: "... (Гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу...", підкреслює сміливість: "Поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, завдаючи пекучого болю й заважаючи мені працювати..."

Допитливість Гуллівера простежується упродовж усього твору:

"...-а буваючи на березі, приглядався до побуту і звичаїв людей і водночас вивчав чужоземні мови..." Цьому герою притаманні такі риси як витривалість ("Перше речення, яке я вивчив, було прохання повернути мені волю. ...імператор відповідав, що це справа часу, що розв'язати її він може тільки у згоді з радою...") і великодушність ("...Полковник наказав схопити шістьох заводіяк... і віддати зв'язаних мені до рук.... я перерізав ножем нитки, якими він був зв'язаний і обережно спустив його на землю...").

Розум та винахідливість багато разів допомагали Гулліверу під час цієї мандрівки: "...за три тижні я зробив великі успіхи у вивченні їхньої мови..."; "...умисно не підходив до берега, щоб мене не помітили з якогось ворожого корабля..."; "...Я сплів канат удвоє, щоб зробити його міцнішим і з тією ж метою поскручував залізні бруси втроє..."

Гуллівер з добротою та повагою ставився до інших. Він чемно поводився, коли був у полоні заслужив цим прихильність імператора Ліліпутії і симпатію більшості його підданих, хоч і міг би звільнитися та знищити цю державу і її маленьких людей.

Крім того, він погодився на всі умови звільнення, незважаючи на те, що деякі з них були не такі, як йому здавалося, почесні. Гуллівер запобіг нападу на Ліліпутію ворожої держави Блефуску.

Автор повісті зауважує, що Гуллівер мав добре виховання. І це підтверджується його мовою, розумною та культурною.

Частина вельмож та міністрів Ліліпутії прихильно ставилася до Гуллівера, і коли обговорювався акт обвинувачення, вони не виступали проти Гуллівера. Тим часом Флімнап та Бол голам, вороги Гуллівера, що прагнули його знищиш, у спілці з деякими чиновниками обвинуватили його у державній зраді.

Дж. Свіфт показав Гуллівера як гідну людину. Порівнюючи його з ліліпутами, автор висміював претензії на світове панування англійських монархів, їхніх міністрів та царедворців, несправедливість суспільного життя у всій Європі.

 

Риса характеру

У чому вони проявляються

Мав авантюрний склад характеру, допитливий і хоче пізнавати світ

Гуллівер ще з дитинства мріяв про морські подорожі

Інтелектуал та ерудит

Купував книжки з мореплавства, природознавства, географії, математики

Поліглот

Знав німецьку, турецьку, голландську, латинську, французьку, іспанську, італійську мови. За три тижні оволодів ліліпутською

Розумний, наполегливий, цілеспрямований, мав бажання вчитися

Гуллівер вивчився на лікаря

Гарний дипломат

Умовив імператора не воювати із сусідами

Добрий, ввічливий, чемний, людяний, шанобливий

Намагався нікому не зашкодити, навіть не зім’яти трави та квітів. Відпустив бешкетників, які жбурляли в нього каміння. Вивчав звичаї та традиції ліліпутів

Майстер на всі руки

Із дерев імператорського лісу змайстрував собі стілець, стіл, ліжко

Уміє підлаштовуватися до тих умов життя, у яких він опинився, удавати із себе покірного та слухняного громадянина

Притягнув увесь флот Блефуску й отримав титул нардока

 

  «Етапи поневолення Людини Гори»

1.Гуллівер відмовляється від спроби звільнитись через біль та голод.

2.Гуллівера посаджено на ланцюг як собаку.

3.Гулллівер в захопленні від імператора.

4. Він на колінах випрошує свободу.

5.Обшук  покірного Гуллівера.

6.Гуллівер- велика покірна іграшка для ліліпутів.

7. Гуллівер отримує «свободу».

8. Гуллівер -  знаряддя поневолення на службі імператора.

9.Гуллівер отримує звання нардака.

10.Гуллівер рятує імператорський палац,хоч і в дивний спосіб.

11. Смертний вирок Гулліверу.

12.Втеча з Ліліпутії.

 

Висновок.

Головний  герой роману Дж. Свіфта постає як втілення просвітницького розуму. Гуллівер — звичайна людина, яка завдяки своєму розуму, досвіду, знанням й людській гідності вийшла переможцем у боротьбі з усіма незгодами. Письменник зауважує, що людина не має підкорюватися середовищу, бо інакше вона перетвориться на духовно звироднілого ліліпута.

 

Цитатна характеристика Гуллівера

Виховання та навчання. У 14 років віддали до коледжу в Кембріджі. Там я пробув 3 роки і вчився дуже старанно. Та в батька не стало коштів тримати мене там довше. Мені довелося піти в науку до лондонського хірурга, у якого я провчився 4 роки. Гроші я витрачав на книжки з мореплавства, математики, бо весь час мріяв стати моряком.; вивчав природознавство, бо знав, що воно стане мені в пригоді під час майбутніх подорожей.

Корабельний лікар. Сумління не дозволяло мені наслідувати нечесні вчинки інших лікарів і дурити пацієнтів. 6 років я прослужив лікарем на двох кораблях і трохи поліпшив добробут своєї родини.

Дозвілля. На дозвіллі я читав твори сучасних і давніх авторів, а буваючи на березі приглядався до побуту і звичаїв людей і водночас вивчав чужоземні мови.

Зустріч з ліліпутами. Гуллівер проявляє доброту та уважність до них. Коли вони бігали по моєму тілу

туди сюди, мені не раз кортіло схопити в жменю сорок чи п'ятдесят з тих, котрі навернуться під руку, і скинути їх на землю. Проте, зваживши на моє становище і на ту шкоду, яку вони могли мені заподіяти, а також на власну урочисту обіцянку (бо так тлума чив я свою принижену поведінку), я зразу й відмовився від свого наміру. До того ж я вважав, що це була б невдячність до людей, які поводяться зі мною так гостинно і так щедро частують мене.

На ланцюгу. Двірський коваль просунув 91 ланцюг і прикріпив їх 36 замками до моєї лівої ноги.

Мрія про волю. Перше речення, яке я вивчив, було прохання ласкаво повернути мені волю.

Обшук. Взявши в руки обох чиновників, я поклав їх спершу в кишені мого камзола, а потім в усі інші кишені, крім двох у куртці та однієї потайної, бо в ній лежали необхідні мені речі: окуляри, кишенькова

підзорна труба та кілька дрібниць.

Складання присяги. Я заприсягся, як присягаються на моїй батьківщині, потім так, як вимагають їхні закони —тобто взявшись лівою рукою за праву ногу і приклавши середній палець правої руки до лоба, а великий палець—до кінчика правого вуха. Хоч деякі з умов були й не такі почесні, як мені хотілося, та я заприсягся й підписав їх з великою радістю і щирим задоволенням. Відразу ланцюги з моїх ніг було знято, і я опинився на волі. Я висловив свою подякує впавши, ниць перед його величністю, але він звелів мені підвестися і дуже ласкаво висловив сподівання мати в моїй особі корисного для себе слугу, гідного явленої мені ласки і вартого майбутнього благовоління.

Знайомство з політикою Ліліпутії. Я доручив секретареві передати його величності мою глибоку пошану й довести до його відома, що я, як чужоземець, не вважаю за потрібне втручатися в їхні партійні чвари, але ладен віддати життя, боронячи , його та його державу від нападу будь-яких ворогів.

Гуллівер бере флот Блефуску у полон. Позачіплявши всі кораблі гачками і взявшись за зв'язані вузлом

канати, я почав тягти їх за собою. Рішуче перерізав ножем якірні линви, діставши при цім сотні дві стріл у руки та обличчя; потім узявся за вузол і легко потяг за собою п'ятдесят найбільших ворожих кораблів.

Мужність, розсудливість. Я гукнув: "Хай вічно живе наймогутніший імператор ліліпутів!" Великий м о н ар х о ддав мені належну честь і тут-таки, на березі, нагородив мене титулом нардака, що в них уважають за найвищу відзнаку. Але його величність відразу висловив бажання, щоб я привів йому решту ворожих кораблів Я спробував відрадити його від такого наміру, вдаючись як до політичних доказів, так і до міркувань справедливості, і нарешті рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу. Моя відверто й сміливо висловлена думка настільки суперечила політичним поглядам його величності, що він так і не зміг пробачити мені цього. 

Втеча до Блефуску. Я ліг на землю, щоб поцілувати руку його величності та імператриці. Привітавшись,

я сказав, що прибув до них з дозволу імператора ліліпутів заради високої честі побачити такого могутнього монарха і прислужитися йому, наскільки це не шкодиме інтересам мого імператора.

Гуллівер покидає Блефуску. Човен прислала мені моя щаслива доля, аби дати мені змогу доплисти до якогось місця, звідки я зможу добутись до батьківщини.

Я взяв 6 корів, 2 бугаїв і стільки ж овець та баранів, щоб розвести цю породу в Англії.


ПИТАННЯ  КОНТРОЛЮ

 

Перевірка знання тексту

***  

  1. ♦ Батьківщиною Гуллівера був Лондон. 
  2. ♦ Ще з дитинства Гуллівер мріяв про те, що він стане багатим та знаменитим. 
  3. ♦ Гроші, які надсилав батько, Гуллівер витрачав на їжу та розваги. 
  4. ♦ За освітою Гуллівер був юристом. 
  5. ♦ Судно, на якому Гуллівер відплив з Брістоля 4 травня 1699 р., мало назву «Ластівка». 
  6. ♦ Ліліпути не змогли забрати у Гуллівера його компас. 
  7. ♦ Ім’я, що дали ліліпути Гулліверу, перекладали як Ведмідь-Гора. 
  8. ♦ Гулліверу надали титул нардака — найнижчий титул у державі. 
  9. ♦ «Риси обличчя його гострі й мужні; ніс — орлиний, шкіра — оливково-смаглява, постать — струнка; у поводженні — велич» — так автор описав Гуллівера. 
  10. ♦ Ворожих партій, котрі існували в Ліліпутії, було 3. 

 

*** 

 

1) Які речі завжди брав із собою у плавання Гуллівер? 

 2) Яку науку вивчав Гуллівер? 

 3) Як Гуллівер опинився на острові ліліпутів? 

 4) Чому Гуллівер не зміг піднятися після того, як опритомнів на берегу? 

 5) Які науки добре розвинені в Ліліпутії? 

 6) Де виховувалися діти в Ліліпутії? 

 7) Що здивувало Гуллівера в країні Ліліпутії? 

 8) У статуї правосуддя в Ліліпутії шестеро очей. Що вони символізували? 

 9) Як називалася країна, з якою воювала Ліліпутія? 

 10) Скільки часу тривала запекла війна між країнами? 

 11) Який наз імператора відмовився виконувати Гуллівер?

 12) Що взяв із собою на згадку про маленькі країни Гуллівер?

 

 

Літературний диктант 

1) Представником якої країни був Джонатан Світ? 

 2) Скільки частин має роман «Мандри Гуллівера»? 

 3) Ким за професією був Гуллівер? 

 4) Які реальні країн побачили читачі у романі Дж. Свіфта? 

 5) Які прийоми використовує автор, зображуючи життя в Ліліпутії? 

 6) Як дослівно перекладають слово «ліліпут»? 

 7) Назвіть кілька законів Ліліпутії, що видалися вам дивними неприродніми? 

 8) Які риси є характерними і для ліліпутів, і для реальних імператорів, міністрів, чиновників?

 9) Як зображували ліліпути статую правосуддя? 

 10) Які проблеми порушено в романі Дж. Свіфта?

 11) Ідея роману Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера»? 

 

Літературний диктант за твором Дж.Свіфта «Мандри Гуллівера» ( так-ні). 

  1. Джонатан Світ народився в Ірландії. 
  2. Джонатан Світ представляє англійську літературу. 
  3. Роман «Мандри Гуллівера» складається з 5 частин. 
  4. Гуллівер за професією був лікар. 
  5. Країна, з якою воювала Ліліпутія, називалась Блефуску. 
  6. Ліліпути писали знизу вгору. 
  7. Гуллівер допоміг Ліліпутії отримати перемогу над ворожою країною. 
  8. Ліліпути хотіли знищити Гуллівера, відрізавши йому руку. 
  9. Ворожих партій, котрі існували в Ліліпутії, було 3. 
  10. Щоб отримати нагороду в Ліліпутії, треба було пройти по канату. 
  11. Ліліпути не змогли забрати у Гуллівера окуляри. 
  12. Гул лівер залишив Ліліпутію, тому що це загрожувало його життю. 

Теми творів:

Характеристика Гуллівера за романом Дж. Свіфта "Мандри Лемюеля Гуллівера"

«Чого мене навчив Джонатан Свіфт» за твором «Подорож у Ліліпутію»

“Якою повинна бути нормальна держава за твором Джонатана Свіфта “Подорож до Ліліпутії”?

Мої враження від фантастичної Ліліпутії (за романом Д. Свіфта «Мандри... Гуллівера»), критика.