Микола Гоголь  

 

Микола Гоголь (1809—1852) —

  російський і україн­ський письменник.

  Вплив української культури на розвиток його творчості

  

Ти хочеш неодмінно рівнятись з Богом.

 Матір М. Гоголя

 

Я з усіх сил намагаюся як новину сказати те, що сказав Гоголь.

 Л. Толстой

 

 Відомості про життя М. Гоголя та цікаві вислови про нього

 

 

• «Скажу вам одне слово про те, яка в мене душа, хохлацька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ні­яких переваг не дав би ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і кожній притаманні такі риси, яких не має інша.» (М. Гоголь).

 

  Високий гуманізм письменника в зображенні в повісті

«Шинель» трагічної долі «маленької людини»

 

 Усі ми вийшли із «Шинелі» Гоголя.

Ф. Достоєвський

 

Історія написання повісті «Шинель»

 

Якось Гоголь почув історію про бідного чиновника, який дуже любив полювання. Ціною жорсткої економії і виснажливої понад­нормової праці він зібрав гроші і купив собі дорогу рушницю. Але першого ж дня, коли він на човні вирушив Фінською затокою, руш­ниця упала в воду. Утрата так засмутила чиновника, що він захво­рів і був на межі життя і смерті. Товариші дізнались про цю приго­ду, зібрали гроші й купили йому таку саму рушницю. Із цієї історії виник задум написати повість, у якій би розповідалось про бідного чиновника, що виплекав собі мрію, а потім утратив бажане. Цією чудовою повістю Гоголь увів у літературу образ «маленької люди­ни», яка живе безпросвітним життям, і позбавлена елементарної поваги до себе.

 

 Складання плану повісті

1)   Акакій Акакійович і ділові папери в департаменті.

 

2)   Шинель — образ-символ його життя.

 

3)   Шинель ремонту не підлягає.

 

4)   Шинель готова. Вітання колег.

 

5)   Лихо на темній площі.

 

6)   Зустріч із байдужістю «значних людей».

 

7)   Хвороба та смерть.

 

8)   Поява примари на вулицях Петербургу.

 

9)   Генеральська шинель підійшла мерцю за розміром.

 

 

 

 «Вільне письмо» за темою «Маленька людина»

 

Зразок.

 

Маленька людина. Непомітне та нікому не потрібне життя. Але ж життя, хоч і чуже. Напевно, важко жити такій людині, якщо

 

вона нікому не потрібна, не може навіть сподіватись на захист або увагу оточуючих. Нічого, крім насмішок, вона не отримує. Із самот­ністю, душевним болем, життєвими негараздами вона залишаєть­ся «один на один». Сумно. А чи нема навколо нас таких людей, які потребують уваги та доброго слова? Чи може кожен із нас бути впевненим, що сам не стане такою «маленькою людиною»? І чи не з таких «маленьких людей» складається людство?

 

 

 

Шинель
1842
Краткое содержание повести.
Читается за 5 мин.
Оригинал — за 20−40 мин.

 

История, произошедшая с Акакием Акакиевичем Башмачкиным, начинается с рассказа о его рождении и причудливом его именовании и переходит к повествованию о службе его в должности титулярного советника.

Многие молодые чиновники, подсмеиваясь, чинят ему докуки, осыпают бумажками, толкают под руку, — и лишь когда вовсе невмоготу, он говорит: «Оставьте меня, зачем вы меня обижаете?» — голосом, преклоняющим на жалость. Акакий Акакиевич, чья служба состоит в переписывании бумаг, исполняет ее с любовью и, даже придя из присутствия и наскоро похлебав щей своих, вынимает баночку с чернилами и переписывает бумаги, принесённые на дом, а если таковых нет, то нарочно снимает для себя копию с какого-нибудь документа с замысловатым адресом. Развлечений, услады приятельства для него не существует, «написавшись всласть, он ложился спать», с улыбкою предвкушая завтрашнее переписывание.

 

Однако таковую размеренность жизни нарушает непредвиденное происшествие. Однажды утром, после многократных внушений, сделанных петербургским морозом, Акакий Акакиевич, изучив свою шинель (настолько утратившую вид, что в департаменте давно именовали ее капотом), замечает, что на плечах и спине она совершенно сквозит. Он решает нести ее к портному Петровичу, чьи повадки и биография вкратце, но не без детальности изложена. Петрович осматривает капот и заявляет, что поправить ничего нельзя, а придётся делать новую шинель. Потрясённый названною Петровичем ценой, Акакий Акакиевич решает, что выбрал неудачное время, и приходит, когда, по расчётам, Петрович похмелен, а потому и более сговорчив. Но Петрович стоит на своём. Увидев, что без новой шинели не обойтись, Акакий Акакиевич приискивает, как достать те восемьдесят рублей, за которые, по его мнению, Петрович возьмётся за дело. Он решается уменьшить «обыкновенные издержки»: не пить чаю по вечерам, не зажигать свечи, ступать на цыпочках, дабы не истереть преждевременно подмёток, реже отдавать прачке белье, а чтобы не занашивалось, дома оставаться в одном халате.

 

Жизнь его меняется совершенно: мечта о шинели сопутствует ему, как приятная подруга жизни. Каждый месяц он наведывается к Петровичу поговорить о шинели. Ожидаемое награждение к празднику, против ожидания, оказывается большим на двадцать рублей, и однажды Акакий Акакиевич с Петровичем отправляется в лавки. И сукно, и коленкор на подкладку, и кошка на воротник, и работа Петровича — все оказывается выше всяких похвал, и, ввиду начавшихся морозов, Акакий Акакиевич однажды отправляется в департамент в новой шинели. Событие сие не остаётся незамеченным, все хвалят шинель и требуют от Акакия Акакиевича по такому случаю задать вечер, и только вмешательство некоего чиновника (как нарочно именинника), позвавшего всех на чай, спасает смущённого Акакия Акакиевича.

 

После дня, бывшего для него точно большой торжественный праздник, Акакий Акакиевич возвращается домой, весело обедает и, посибаритствовав без дел, направляется к чиновнику в дальнюю часть города. Снова все хвалят его шинель, но вскоре обращаются к висту, ужину, шампанскому. Принуждённый к тому же Акакий Акакиевич чувствует необычное веселье, но, памятуя о позднем часе, потихоньку уходит домой. Поначалу возбуждённый, он даже устремляется за какой-то дамой («у которой всякая часть тела была исполнена необыкновенного движения»), но потянувшиеся вскоре пустынные улицы внушают ему невольный страх. Посреди огромной пустынной площади его останавливают какие-то люди с усами и снимают с него шинель.

 

Начинаются злоключения Акакия Акакиевича. Он не находит помощи у частного пристава. В присутствии, куда приходит он спустя день в старом капоте своём, его жалеют и думают даже сделать складчину, но, собрав сущую безделицу, дают совет отправиться к значительному лицу, кое может поспособствовать более успешному поиску шинели. Далее описываются приёмы и обычаи значительного лица, ставшего значительным лишь недавно, а потому озабоченным, как бы придать себе большей значительности: «Строгость, строгость и — строгость», — говаривал он обыкновенно. Желая поразить своего приятеля, с коим не виделся много лет, он жестоко распекает Акакия Акакиевича, который, по его мнению, обратился к нему не по форме. Не чуя ног, добирается тот до дома и сваливается с сильною горячкой. Несколько дней беспамятства и бреда — и Акакий Акакиевич умирает, о чем лишь на четвёртый после похорон день узнают в департаменте. Вскоре становится известно, что по ночам возле Калинкина моста показывается мертвец, сдирающий со всех, не разбирая чина и звания, шинели. Кто-то узнает в нем Акакия Акакиевича. Предпринимаемые полицией усилия для поимки мертвеца пропадают втуне.

 

В то время одно значительное лицо, коему не чуждо сострадание, узнав, что Башмачкин скоропостижно умер, остаётся страшно этим потрясён и, чтобы сколько-нибудь развлечься, отправляется на приятельскую вечеринку, откуда едет не домой, а к знакомой даме Каролине Ивановне, и, среди страшной непогоды, вдруг чувствует, что кто-то ухватил его за воротник. В ужасе он узнает Акакия Акакиевича, коий торжествующе стаскивает с него шинель. Бледный и перепуганный, значительное лицо возвращается домой и впредь уже не распекает со строгостью своих подчинённых. Появление же чиновника-мертвеца с тех пор совершенно прекращается, а встретившееся несколько позже коломенскому будочнику привидение было уже значительно выше ростом и носило преогромные усы.


Зображення  трагічної долі «маленької» людини

  в повісті М.В.Гоголя «Шинель»

Питання до твору:

 - Яким було життя Акакія Акакійовича?

 - Як би ви назвали його, зважаючи на рід діяльності і ставлення до своєї роботи? (Людина–ксерокс)

 - Що наповнювало внутрішній світ Башмачкіна?

 - Яким було його зовнішнє оточення?

-          Чи мав Башмачкін мету в житті, мрію?(ні)

-          Коли вона у нього з’явилася та у зв’язку з чим? (Стало холодно в старій шинелі)

-          Про що він почав мріяти, чи можна його прагнення назвати високими? (Про шинель; убоге життя – убогі мрії)

-          Скільки коштувала шинель? (150-200 рублів, можна домовитись за 80)

-          Чи були такі гроші в Башмачкіна? (Лише 40)

-          На які жертви він пішов заради здійснення мрії?

-          Як вплинуло на героя прагнення пошити шинель?

-           Яким був для нього день в обнові?

-          Як поводився Акакій Акакійович на вечорі в помічника столоначальника? (не знав, куди подіти руки;нудьгував;навіть два бокали шампанського не дали забути, що час іти додому)

-          Про що це свідчить? (Таке життя для нього нове, незрозуміле; він не вміє відпочивати так, як інші).

-          Що трапилося того вечора? (Вкрали шинель)

-          Як до цього поставилися чиновники, будочник? (З байдужістю – будочник; з насмішкою та співчуттям – чиновники в департаменті)

-          Які зміни сталися з Башмачкіним?

-          Як вплинула розмова з генералом на Акакія Акакійовича? (Захворів і помер)

-          Що спричинило смерть Башмачкіна? (Образа, втрата сенсу існування)

-          Які епізоди життя йому примарилися? Що об’єднувало їх? (Шинель)

-          Який спадок залишив Акакій Акакійович?

-          Як відреагували на сумну подію в департаменті? (Взяли на місце Башмачкіна нового чиновника)

-          Чи відрізнявся він від Башмачкіна? (Вищий на зріст і ставив букви «похиліше»)

-          Яка подія після смерті Акакія Акакійовича збурила нудне життя Петербурга? (Поява привида, що здирає з перехожих шинелі)

-          Що заспокоїло привида? (Шинель, знята з генерала)

-  Яким ми бачимо Акакія Акакійовича в цьому епізоді? (Рішучим, грізним, він прагне помсти).

- Як ви думаєте, що його змінило? (Смерть, він вже нікого не боїться)

- Яке, на ваш погляд, ставлення автора до живого Башмачкіна і його привида? (Живому співчуває; як і привид персонажа, прагне справедливості).

 - Чому привид знімає шинель з усіх, «не разбирая чина и звания»? (Це помста за байдужість: ніхто не заступився за нього, не допоміг)

 Висновок:в повісті «Шинель» Гоголь вперше зобразив персонажа приниженого, ніким не захищеного – «маленьку людину» з її убогим  життям, нікчемними мріями і незначними радощами.

  Словникова робота.

«Маленька людина» в літературі – визначення різних героїв, яких об’єднує те, що вони посідають найнижчі місця у соціальній ієрархії. Ця обставина визначає їхню психологію та громадську поведінку(приниженість, поєднана з відчуттям несправедливості, ураженої гордості).