ВСТУП.  
Історико-літературні епохи та всесвітній літературний процес
Поняття всесвітньої літератури було сформульовано Й.В. Ґете в 1827 р. Він наголошував на тому, що за нових історичних обставин народи вступають у тісний взаємний обмін і відбувається взаємопроникнення культур.
У сучасному літературознавстві світовою літературою називають сукупність літератур усіх народів світу від давнини до сьогодення.
Світова література складається з великої кількості національних літератур, які взаємодіють і взаємозбагачують одна одну.
Національна література – це художня література певного народу, яка має свою історію й традиції, що формуються на основі побуту, звичок, соціально-економічних та територіально-географічних особливостей.
Всесвітнім літературним процесом називають історичне існування, функціонування та поступальний розвиток літератури протягом як певної доби, так і всієї історії нації, країни, регіону, всього світу. Термін «літературознавчий процес» виник у 20—30-х рр. ХХ ст.
Історико-літературні епохи
Фольклор |
І – V ст.. н.е.
Античність |
ХІІІ ст.
Середньовіччя |
ХІV ст.
Відродження |
ХV ст.
Бароко |
ХVІ ст.
Класицизм |
ХVІІ ст.
Просвітництво |
ХVІІІ ст.
Романтизм |
ХІХ ст.
Реалізм
|