Омар Хайям  
Омар Хайям – це поет,
який славить бенкет життя,
його чаша чарівна і сповнена людським розумом –
перлинами мудрості всіх часів.
В. Державін
ПОВНЕ ІМ‘Я ПОЕТА
Гіяс-ад-Дін-Абу-аль-Фахі
(імена предків-дідусів)
Омар ібн Ібрагім Хайям
(ім‘я поета) (ім‘я батька) (прізвище)
Нішапурі (місто народження)
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
ІМ’Я ПРИ НАРОДЖЕННІ: Омар Хайям
ДАТА НАРОДЖЕННЯ: 18 травня 1048 року
МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ: Нішапур (сучасний Іран)
ДАТА СМЕРТІ: 4 грудня 1131 року
МІСЦЕ СМЕРТІ: Нішапур
НАЦІОНАЛЬНІСТЬ: перс
МОВА ТВОРІВ: фарсі
РІД ДІЯЛЬНОСТІ: поет, астроном, математик, філософ
НАПРЯМОК: поезія
ЖАНР: рубаї
Про життя Омара Хайяма відомо небагато, але завдяки численним легендам, свідченням сучасників та повідомленням істориків ми можемо уявити основні етапи його біографії.
Зберігся гороскоп поета, саме за ним індійський дослідник Свамі Говінда Тіртха визначив, що Хайям народився 18 травня 1048 року.
Омар Хайям народився у Хорасані, у давньому місті Нішапурі, в сім'ї ремісника, можливо, старійшини цеха ткачів, що виготовляли тканини для шатрів та палаток. Звідси і прізвище поета — Хайям, що походить від слова хайма — шатро, палатка.
З усіх наук молодого Хайяма найбільше захоплювала математика. У 25 років він пише перший алгебраїчний трактат — «Трактат доведень проблем алгебри», яким уславив себе як вчений.
За одною з легенд, йому було запропоновано управляти містом Нішапуром. Але Хайям відповів: «Не хочу управляти людьми, наказувати й забороняти, а хочу весь свій розум присвятити науці на користь людям».
На цей час Хайям відомий як видатний астроном свого століття. Йому було доручено будівництво найбільшої у світі обсерваторії. У результаті багаторічних спостережень за зірковим небом він здійснив реформу календаря за 500 років до реформи Папи Григорія XIII.
Хайяму належить чимало наукових робіт. До нас дійшли 8 учених праць — із математики, астрономії, філософії та медицини.
Рубаї — чотиривірш, як правило, філософського змісту.
Рубаї — викінчений мініатюрний віршований твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи. Схема римування: а — а.
Наприклад:
І юних, і старих — всіх поглинає час, а
І невеликий нам дається днів запас. а
Ніщо не вічне тут: ми підемо так само, холостий рядок
Як ті, що вже пішли,чи прийдуть після нас. а
Рубаї
Хіба у Всесвіті найкращий твір – не ми?
В очах у розуму зіниця й зір – не ми?
Це коло Всесвіту скидається на перстень,
А перстень, що горить ясніш од зір, – це ми!
Боюсь, що більше ми не вернемось додому,
Ні з ким не стрінемось у обширі земному.
Той вік, що ти прожив, вважай своїм трофеєм,
Бо що нас далі жде, не дано знать нікому.
Хай кожна мить, що в вічність промайне,
Тебе вщасливлює, бо головне,
Що нам дається тут, - життя, пильнуй же!
Як ти захочеш, так воно й мине!
Хіба у всесвіті найкращий твір - не ми?
В очах у розуму зіниця й зір - не ми?
Це коло всесвіту скидається на перстень,
А камінь, що горить ясніш од зір,- це ми.
Я тільки й знаю, що знання шукаю,
В найглибші таємниці проникаю.
Я думаю вже сімдесят два роки-
І бачу, що нічого я не знаю.
Я пізнання зробив своїм ремеслом,
Я знайомий з вищою правдою і з ницим злом.
Всі тугі вузли я розплутав на світі,
Крім смерті, зав'язаною мертвим вузлом.
Любов - це сонечко, що всесвіт зігріває,
Любов - чудесний птах, що в квітнику співає.
Її не знає той, хто плаче солов'єм,
Вона в душі того, хто мовчки умирає.
Всі таємниці пильно зберігай,
Щоб не дізнався нелюд і шахрай.
I зваж: як з іншими ти поведешся,
Того від інших і собі чекай.
Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,
Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:
Того, що суджено, боятися не треба.
Боюсь неправедно прожити на землі.