Класицизм  
Класицизм як художній напрям у літературі ХVІІ ст.
Філософське та естетичне підгрунтя класицизму.
Основні правила класицизму
Класицизм (лат. сlassicus - зразковий) – художній напрям у європейській літературі та мистецтві, який з’явився в італійській культурі ХVІ ст. і розвивався у ХVІІ – ХVІІІ ст. у Франції, Росії та інших країнах
Для класицизму характерні орієнтація на античну літературу, культ розуму, нормативність мистецтва, гармонійність форм.
- Раціоналістична побудова
- Урівноваженість і логічність сюжету
- Абстрактність художніх образів
- Величава мова
Становлення класицизму як літературного напрямку сприяло формуванню сильних монархічних держав.
Перший напрям який офіційно визнала влада багатьох держав.
Ідея національної єдності в політиці монархів відповідала завданням, що ставили перед собою класицисти.
Етапи розвитку
v Перший етап пов’язаний із розквітом монархічних держав. Головним завданням на цьому етапі було прославлення монархів, утвердження національної єдності держави під владою короля і створення абсолютного ідеалу людини.
v На другому етапі монархія вже виявила свої вади. Письменники почали не тільки прославляти монархів, а й критикувати соціальні пороки, викривати людські недоліки
Естетичне підґрунтя класицизму склала антична теорія поетики Арістотеля
Загальні естетичні принципи класицизму:
1. Краса є об’єктивною якістю, притаманною реальним предметам, а не їх переживанню людиною.
2. Краса полягає в порядку, правильному розміщенні частин і встановленні пропорцій, у збереженні міри й гармонії…
3. Краса сприймається зором, але оцінюється розумом; саме розум і оцінює прекрасне, і творить його, скеровуючи уяву.
4. Краса виявляється і в природі, і в мистецтві; вона є законом у природі, але метою у мистецтві.
5. Порядок у мистецтві досягається за рахунок того, що воно ґрунтується на принципах і дотримується загальних правил; мистецтво повинне володіти раціональною дисципліною, оскільки воно користується наукою і само повинне ставати наукою.
6. План або малюнок є найбільш суттєвими для візуального мистецтва не тільки в значенні лінії, але й втілення задуму, який спочатку виникає у думках художника, а потім переноситься у твір мистецтва…
7. Мистецтво звертається до важливих тем і пристосовує свої форми до відповідального змісту…
8. Великі можливості мистецтва були реалізовані античністю. З точки зору порядку, міри, раціональності і краси її творіння перевершують природу і можуть слугувати зразками для всіх наступних поколінь.
Філософська основа класицизму
- Раціоналізм – учення в теорії пізнання, згідно з яким достовірні знання можуть бути лише з допомогою розуму або з понять, притаманних розуму людини від народження.
Критерії досконалого мистецтва — розум, логіка, правила.
Класицистичні твори відзначаються високим ступенем абстрактності, узагальнення. Це мистецтво думки, ідеї, логіки.
З мистецтва греків і римлян класицисти узяли лише ті правила, які вимагали дотримання суворого порядку, логіки та гармонії. Як відомо, основою античної архітектури є принцип прямих ліній або ідеального кола. Класицисти вважали цей принцип перемогою розуму над почуттями, а в добу Відродження цінувалося насамперед почуття. У цьому й полягають відмінності в наслідуванні та відродженні античного мистецтва за різних часів. Класицисти вважали, що існують певні правила, за якими твориться краса. Якщо митець точно слідуватиме їм, у нього вийде досконалий художній твір. Крім того, класицизм — стиль у мистецтві, який вимагає дотримання найсуворішої дисципліни форми і змісту. Французького письменника Нікола Буало вважають теоретиком епохи класицизму. У трактаті «Поетичне мистецтво» він вивів правила класицизму.
Епоха класицизму породила великих драматургів, якими були трагіки Корнель і Расін, комедіограф Мольєр.
Правила класицизму
1) Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам).
2) Дотримання в драматургії правила трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці).
3) Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).
4) Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) — розум перемагає.
5) Літературні жанри поділялись на «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми; розмовний стиль).