Стівенсон  
Роберт Луїс Стівенсон 1850 —1894
З самого раннього дитинства він захоплювався романами Вальтера Скотта, історичні твори якого були сповнені пригод і подорожей. Цікаво, що серед героїв романів великого шотландця Стівенсон знаходив своїх предків, не говорячи вже про те, що вони з В. Скоттом навіть мали спільних далеких родичів. А дід Стівенсона показував авторові «Айвенго» побудовані ним маяки.
Дід і батько письменника — морські інженери, що будували маяки, такі необхідні для урятування кораблів. Але Льюїс не міг слідувати сімейній традиції: з дитинства він багато й часто хворів, тому майже не ходив до школи, не грав з однолітками. Проте, навіть лежачи у ліжку, він не сумував, тому що вмів фантазувати. А ще батько, годинами сидячи біля хворого на туберкульоз сина, розповідав йому захоплюючі історії про відважних розбійників, відчайдушні плавання, закопані скарби.
Батьки хотіли, щоб Льюїс здобув юридичну освіту, що він і зробив, закінчивши юридичний факультет Единбурзького університету. Але, як і раніше, його приваблювала лише література. література й подорожі...
Щоправда, життя склалося так, що мандрувати йому доводилося не за власним бажанням, а через жорстоку необхідність. Спочатку, за приписами лікарів,— до м'якого клімату Франції, Голландії та Бельгії, потім — до Каліфорнії за нареченою, американкою Фанні Осборн, і наприкінці життя — на острови архіпелагу Самоа.
Стівенсон рано почав писати й друкуватися, але успіх прийшов лише після виходу роману «Острів скарбів».
Історія створення роману «Острів скарбів»
Вперше роман побачив світ у 1881 р. реакція читачів була більш ніж несподіваною — автора буквально закидали листами з проханням назвати точні координати острова, адже там залишилися скарби. Наївні сучасники так і не змогли повірити, що події роману — плід фантазії автора.
Як же з'явилася ця книга?
Коли вона вийшла вперше, на ній була присвята: «Містеру Л. О.» — з приміткою, що «смак і фантазія» Л. О. допомогли авторові в написанні романа. Усі подумали, що це якийсь критик, а виявилося — хлопчик, Ллойд Осборн.
Одного разу, граючись зі своїм пасинком Ллойдом, Стівенсон намалював карту острова. «Як називається ця земля?» — запитав хлопчик.
«Острів скарбів»,— не замислюючись відповів автор, навіть не підозрюючи, що він розпочав створювати свій знаменитий роман.
Кожного дня сім'я збиралася за одним столом, щоб послухати нові розділи майбутньої книги: про піратів, карту та скарби, про бунт та покинутий корабель, про сквайра Трелоні, і доктора, і повара на одній нозі. Та члени сім'ї Стівенсона не були пасивними слухачами: вони вигадували нові пригоди, підказували імена героїв та назви місцевості. Батько письменника склав список речей, що знаходився у скрині «морського вовка». А Ллойд був першим критиком і редактором «Острова скарбів».
«Острів скарбів» — найвідоміший, але не єдиний твір Стівенсона. Йому належать романи «Чорна стріла», «Володар Баллантре», «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда».
Писав Стівенсон до останнього дня свого недовгого життя, скінчити яке йому довелося на полінезійському острові Самоа, що у Тихому океані. Рідні поховали його над морем, на вершині гори Веа. На могильному камені викарбувані його власні рядки:
Під зоряним небом, на вітру
Місце останнє виберу.
Радісно жив я, легко помру.
На могилі моїй напишете так:
«Тут він хотів залишити знак,
З моря додому прийшов моряк,
І мисливець вернувся з горбів».
«Реквієм»
Остров сокровищ
1883
Краткое содержание романа
Читается за 6 мин.
Оригинал — за 5 ч.
XVIII век. В трактире «Адмирал Бенбоу», расположенном неподалёку от английского города Бристоль, поселяется таинственный незнакомец — грузный пожилой человек с сабельным шрамом на щеке. Его зовут Билли Бонс. Грубый и необузданный, он в то же время явно кого-то боится и даже просит сына хозяев трактира Джима Хокинса следить, не появится ли в округе моряк на деревянной ноге.
Наконец те, от кого Билли Бонс прячется, находят его; первого незваного гостя, мужчину с бледным, землистым лицом зовут Чёрный Пёс. Между Билли Бонсом и Черным Псом вспыхивает ссора, и Чёрный Пёс, раненный в плечо, спасается бегством. От пережитого волнения с Билли Бонсом случается апоплексический удар. Прикованный на несколько дней к постели, он признается Джиму, что служил штурманом у покойного капитана Флинта — прославленного пирата, чьё имя ещё недавно наводило ужас на мореплавателей. Старый штурман боится, что его бывшие сообщники, которые охотятся за содержимым его матросского сундука, пришлют ему чёрную метку — знак пиратского предупреждения.
Так и происходит. Ее приносит отталкивающего вида слепец по имени Пью. Когда тот уходит, Билли Бонс собирается бежать, но его больное сердце не выдерживает, и он умирает. Понимая, что в таверну скоро должны нагрянуть морские разбойники, Джим с матерью посылают односельчан за помощью, а сами возвращаются, чтобы взять из сундука умершего пирата причитающиеся им за постой деньги. Вместе с деньгами Джим забирает из сундука какой-то пакет.
Едва юноша с матерью успевают покинуть дом, как появляются пираты, которым не удаётся найти того, что они ищут. По дороге скачут таможенные стражники, и разбойникам приходится убраться восвояси. А слепой Пью, брошенный сообщниками, попадает под копыта лошади.
В пакете, который Джим отдаёт двум добропорядочным джентльменам, доктору Ливси и сквайру (английский дворянский титул) Трелони, оказывается карта острова, где спрятаны сокровища капитана Флинта. Джентльмены решают отправиться за ними, взяв Джима Хокинса юнгой на корабль. Пообещав доктору не посвящать никого в цели предстоящего путешествия, сквайр Трелони уезжает в Бристоль, чтобы купить судно и нанять команду. Впоследствии выясняется, что сквайр не сдержал слова: весь город знает, куда и зачем собирается плыть шхуна «Испаньола».
Набранная им команда не нравится нанятому им же капитану Смоллетту, которому кажется, что матросы недостаточно надёжны. Большинство из них были рекомендованы владельцем таверны «Подзорная труба» одноногим Джоном Сильвером. Сам бывший моряк, он нанимается на корабль в качестве кока. Незадолго до отплытия Джим встречает в его таверне Чёрного Пса, который, увидев юношу, убегает. Доктор и сквайр узнают об этом эпизоде, но не придают ему значения.
Все выясняется, когда «Испаньола» уже подплывает к Острову сокровищ. Забравшийся в бочку из-под яблок Джим случайно слышит разговор Сильвера с матросами, из которого узнает, что большинство из них пираты, а их главарь — одноногий кок, который был квартирмейстером у капитана Флинта. Их замысел заключается в том, чтобы, обнаружив сокровища и доставив их на борт корабля, убить всех честных людей на судне. Джим сообщает друзьям об услышанном, и те принимают дальнейший план действий.
Едва шхуна бросает якорь у острова, дисциплина на судне начинает резко падать. Назревает бунт. Это противоречит замыслу Сильвера, и капитан Смоллетт даёт ему возможность утихомирить команду, поговорив с матросами с глазу на глаз. Капитан предлагает им отдохнуть на берегу, а перед закатом вернуться на корабль. Оставив на шхуне сообщников, пираты во главе с Сильвером отправляются на шлюпках к острову. В одну из шлюпок, непонятно зачем, прыгает Джим, который, впрочем, убегает, едва только она достигает земли. Блуждая по острову, Джим встречает Бена Ганна — бывшего пирата, оставленного здесь товарищами три года назад. Он поплатился за то, что убедил их заняться поисками сокровищ капитана Флинта, которые оказались безуспешными. Бен Ганн говорит, что скорее готов помогать прирождённым джентльменам, чем джентльменам удачи, и просит Джима передать это друзьям. Ещё он сообщает юноше, что у него есть лодка, и объясняет, как её найти.
А в это время капитану, доктору, сквайру с тремя слугами и матросу Эйбу Грею, не пожелавшему оставаться с пиратами, удаётся на ялике бежать с судна, прихватив с собой оружие, боеприпасы и запас провизии. Они укрываются в срубе за частоколом, где течёт ручей и можно долго держать осаду. Увидев над частоколом британский флаг, а не «Весёлый Роджер», который подняли бы пираты, Джим Хокинс понимает, что там друзья и, присоединившись к ним, рассказывает о Бене Ганне.
После того как мужественный маленький гарнизон отбивает атаку пиратов, стремящихся завладеть картой сокровищ, доктор Ливси отправляется на встречу с Беном Ганном, а Джим совершает новый необъяснимый поступок. Он без разрешения покидает форт, отыскивает принадлежащую Бену Ганну лодку и отправляется на «Испаньолу». Воспользовавшись тем, что незадолго до его появления два охранявших её пирата устроили пьяную драку, в которой один из них погиб, а другой был ранен, Джим захватывает корабль и отводит его в укромную бухту, после чего возвращается в форт.
Но друзей своих он там не находит, а оказывается в руках у пиратов, которым, как он потом узнает, форт был отдан без боя. Они уже хотят придать юношу мучительной смерти, как вдруг за него вступается Джон Сильвер. Становится ясно, что главарь разбойников к тому моменту уже понимает, что игра проиграна, и, защищая Джима, пытается спасти собственную шкуру. Это подтверждается, когда к форту приходит доктор Ливси, который отдаёт Сильверу вожделенную карту, а бывший кок получает от него обещание спасти его от виселицы.
Когда морские разбойники прибывают на то место, где, как показывает карта, зарыты сокровища, они находят пустую яму и собираются уже растерзать своего главаря, а вместе с ним и мальчишку, как вдруг раздаются выстрелы и двое из них падают замертво, остальные пускаются наутёк. Пришедшие на помощь доктор Ливси, матрос Эйб Грей и Бен Ганн ведут Джима и Сильвера в пещеру, где их ждут сквайр и капитан. Выясняется, что Бен Ганн давно уже отыскал золото Флинта и перетаскал его в своё жилище.
Погрузив сокровища на корабль, все отправляются в обратный путь, оставив пиратов на необитаемом острове. В одном из портов Америки Сильвер совершает побег, прихватив мешочек с золотыми монетами. Остальные благополучно достигают берегов Англии, где каждый получает свою долю сокровищ.
Робота з текстом
Частина І, розділ І. «Старий морський вовк у трактирі адмірала Бенбоу»
Розділ ІІ. «Чорний Пес приходить і йде геть»
- Назвіть героїв роману, про яких ви читали. Які вони викликають почуття і чому?
Розділ ІІІ. «Чорна мітка»
- Що таке чорна мітка? Хто і кому з героїв роману її приносить?
- Чи можна назвати цей роман пригодницьким?
Уславлення сміливості, винахідливості, порядності
в романі р. Л. Стівенсона «Острів скарбів»
Літературна гра. Знайди «четверте зайве»
- Ж. Верн, Д. Дефо, Езоп, р. Л. Стівенсон. (Письменники — автори пригодницьких творів)
- «П’ятнадцятирічний капітан», «Пригоди Тома Сойера», «Острів скарбів», «Вовк і Ягня». (Пригодницькі твори)
- Джим Хокінс, Негору, Джон Сільвер, Бен Ган. (Герої роману «Острів скарбів»)
- Том Сойєр, Дік Сенд, Муми-троль, Джим Хокінс. (Головні герої пригодницьких книг)
Словник моряка. З'єднайте лініями слова та їх лексичні значення.
Бак |
|
Місцевий слабкий береговий вітер, що віє вдень на сушу, а вночі з суші на море. |
Боцман |
Старовинна міра довжини, яка дорівнює30,48 см. |
|
Ватерлінія |
Носова частина верхньої палуби корабля |
|
Камбуз |
Особа молодшого складу, якому підпорядкована корабельна команда для господарчих робіт |
|
Киль |
Лінія на борті, до якої судно опускається у воду |
|
Морський бриз |
Кухня на судні. |
|
Рубка |
Подовжений брусок, що проходить по всій довжині судна у середині днища |
|
Фут |
Надбудова на палубі судна для управління |
«Вірю — не вірю». Відрізнити правильні твердження від хибних.
1) Таверна батьків Джима називалась «Веселий роджер».
2) Чорну мітку Біллі Бонсу приніс сліпий пірат на ім'я П'ю.
3) Доктор Лівсі врятував Біллі Бонса за допомогою кровопускання.
4) Сквайр Трелоні мав великий досвід у доборі команди корабля.
5) Джим поплив на острів скарбів одразу, разом з піратами.
6) Компас у вигляді скелета — вигадка капітана Флінта.
7) «Мертві не тікають»,— говорили пірати.
8) Щоб дістатися «Іспаньоли», Джим узяв човен піратів.
Характеристика головного героя - Джима Хокінса
Джим — дитина, хлопчик, який пройшов через недитячі пригоди, випробування.
Викликає співчуття
Джим — сміливий хлопчик.
Епізоди:
втеча від піратів — порятунок матері — початок небезпечної подорожі — втеча з корабля — зустріч з Беном Ганом — бій з піратами на острові — втеча з острова — захоплення корабля — вбивство пірата Хендса — перебування у заручниках — щасливий порятунок.
Викликає захоплення
Джим — кмітлива, спостережлива людина:
- здогадувався, що Сільвер і є одноногий моряк;
- розповів про карту лікареві та сквайрові;
- обережно повідомив друзів про підготовку бунту;
- уважно спостерігав за поведінкою пораненого Хендса;
- зрозумів, що Сільвер здатний на зраду;
- вразив піратів своїми вчинками й обіцяв урятувати їх від шибениці.
Викликає повагу
Джим — неслухняний хлопчик,
- він робить, що заманеться, й саме тому, як не дивно, рятується сам і допомагає своїм друзям:
- підслуховує розмову заколотників, сидячи у діжці з яблуками;
- тікає на острів і зустрічає відлюдника Бена Гана, який потім вбиває декількох піратів і розповідає про знайдені скарби;
- тікає з укріплення, розшукує човен Бена Гана, пробирається на борт «Іспаньйоли», рятує корабель.
Викликає подив і повагу
Джим — добра людина:
- жаліє хворого батька;
- плаче над померлим Біллі Бонсом;
- перев'язує рану, піклується про ворога — пірата Хендса;
- зі співчуттям ставиться до Сільвера-каліки;
- не тримає зла на ворогів-піратів.
Викликає захоплення, здивування
Джим — чесний хлопець:
- не прагне багатств Біллі Бонса;
- дотримує своє слово;
- робить висновок про скарби, що залишилися на острові: «Нехай вони там і залишаються, на тому острові».
Характеристика літературних героїв роману «Острів скарбів».
Характеристика
«Літературні паралелі». Порівняйте образи Джима Хокінса та Діка Сенда.
(Джим — звичайний неслухняний хлопчик, який відчуває страх, невпевненість, але в екстремальних ситуаціях поводиться чесно й сміливо.
Дік Сенд — юнак, який теж чимало пережив, він сміливий, врівноважений, відданий. Та, на відміну від героя Стівенсона, герой Верна не має недоліків. Для свого віку він — справжній герой.
Джима зображено реалістичніше, перед нами — людина не виняткових здібностей і моральних якостей, а звичайна людина, яка має право на помилку.
Обох хлопців поєднує те, що вони хоробрі, відповідальні, прагнуть допомагати іншим. Обидва під тиском обставин стали капітанами: Дік — на місяць, а Джим — усього на день.) справжній герой.
Джима зображено реалістичніше, перед нами
Обох хлопців поєднує те, що вони хоробрі, відповідальні, прагнуть допомагати іншим. Обидва під тиском обставин стали капітанами: Дік —
Джим Хокінс |
Дік Сенд |
Відмінне |
|
|
|
Схоже |
|
|
|
Характеристика літературних героїв
Лікар Лівсі — це молодий, охайний, підтягнутий чоловік. Він спокійна, витримана людина, як і годиться його професії. Лівсі вірний своєму обов'язкові навіть тоді, коли доводиться лікувати неприємних або огидних людей (наприклад, пірати на острові, Біллі Бонс). Лікар — чоловік чесний, порядний і надійний, сміливий і розумний. Інакше кажучи, «ідеальний чоловік».
Сквайр Трелоні — чоловік немолодий та запальний. Він добре стріляє, має чималий життєвий досвід, але наївний і довірливий, через що мало не загинули чесні люди на «Іспаньйолі». У листі з Брістоля Трелоні із захопленням розповів про чутки, згідно з якими його ошукали під час придбання корабля, розповідає про «чудового» повара Джона Сільвера та «нестерпного» капітана Смолетта. Більше того, сквайр не вміє тримати язика за зубами, тож мало не весь Брістоль знав, куди й навіщо вирушає «Іспаньйола».
Цей герой порядний, сміливий, але має й ряд недоліків. Іншими словами, «і на сонці бувають плями».
Капітан Смолетт не викликає захоплення у героїв, які вирушають у небезпечну подорож. Він здається їм занадто суворим, нелюб'язним, принциповим, хоча він просто виконує свій обов'язок. Капітан — чоловік сталих принципів, відповідальний, вимогливий до себе і підлеглих. Але оцінити позитивні риси його характеру герої змогли, лише перебуваючи в екстремальній ситуації, коли з'ясувалося, хто друг, а хто — ворог.
Інакше кажучи, він уособлює «оманливу неприступність».
Бен Ган — колишній пірат, якому кортіло здобути скарби капітана Флінта. Він досяг своєї мети дорогою ціною — перебував на безлюдному острові протягом трьох років. За цей час він змінився, розкаявся у минулому грішному житті та допомагав у боротьбі з піратами. Бен Ган заволодів скарбами, але найбільшим його бажанням було не володіння ними, а повернення до людей, додому. Цей герой — «грішник, що розкаявся».
Висновки
Позитивні герої роману «Острів скарбів» не схожі між собою, когось із них можна вважати ідеалом, когось — ні, але їх об'єднує віра в добро, порядність, відповідальність за життя інших людей, вірність своєму слову, високим моральним принципам.
Літературний диктант «Впізнай героя»
1)«Завів його я у кімнату і пам'ятаю, як цей витончений, вишукано одягнений молодий чоловік у білосніжній перуці, чорноокий, чудово вихований, вразив мене своєю несхожістю на сільських незграб, що відвідували наш трактир». (Доктор Лівсі)
2)«Це був високий чоловік, більше 6 футів на зріст, гладкий, з повним суворим обличчям, що загрубіло й обвітрилося під час довгих мандрів.
У нього були чорні рухливі брови, які свідчили, що їхній власник не злий, але пихатий і має запальний характер». (Сквайр Трелоні)
3)«Він прекрасний чоловік, але впертий, як чорт». (Капітан Смолетт)
5)«Усім єством я зневажав старого, який тільки й робив, що бурмотів та стогнав. Хто завгодно з молодих єгерів із задоволенням поїхав би замість нього. Але сквайр хотів, щоб їхав саме він, а бажання сквайра для слуг було законом. Ніхто, окрім старого..., не смів і побурмо-тіти». (Том Редрут)
6)«Мені до душі цей хлопчисько. Кращого за нього я не зустрічав. Він більше схожий на чоловіка, ніж такі щури, як ви». (Джим Хокінс)
Засудження жаги до збагачення, зрадливості, підступності
у романі Р. Л. Стівенсона «Острів скарбів». Образ піратів.
Люди, будьте людяними.
Ж.-Ж. Руссо
Ніхто не знає, коли з'явилися перші пірати. Можливо, це сталося тоді, коли на морях почали з'являтися судна, що перевозили незліченні багатства. Легка здобич приваблювала піратів, і з часом такий вид «заробітку» перетворився на спосіб життя. Перші згадки про морських розбійників у Давній Греції відносяться до VI ст. до н. е., але цілком можливо, що вони існували й раніше.
Чи знаєте ви..., що пірати існують й у наш час? Наприклад, в африканській країні Сомалі вони саме в такий спосіб заробляють собі на життя.
«Веселий роджер»
Відомо, що пірати мали свій прапор. Він був чорного кольору, на ньому зображувався череп та схрещені кістки. Такий прапор для піратів, умитих кров'ю, не викликає здивування, чого не скажеш про назву. Що ж означає назва прапора піратів «Веселий Роджер»?
Існує дві версії виникнення цього словосполучення. Перша полягає в тому, що пірати під час зустрічі з іншим судном спочатку піднімали чорний прапор (для попередження), а потім — червоний, що означало: на помилування розраховувати не варто.
Друга версія пов'язана з тамільськими піратами, які називали себе «Алі раджа», що означає — володарі моря. Це словосполучення також співзвучне англійському «Джолі Роджер».
Складання схеми «Герої роману "Острів скарбів"»
Два різних прапори — два різних світи. Перед нами два прапори: британський та піратський. Давайте запишемо імена героїв роману, що стали під певний прапор
_________________________ ___________________________
_________________________ ____________________________
(Лікарь Лівсі, Джим Хокінс, Бен Ган, (Пірати)
Капітан Смолетт, Єгер Редруг,
Сквайр Трелоні)
«Світ піратів». Робота з текстом. Характеристики героїв.
Біллі Боне
«Я пам'ятаю, немовби це було учора, як, важко ступаючи, він доплентався до наших дверей, а його морську скриню везли за ним на тачці. Це був високий, сильний, гладкий чоловік з темним обличчям. Просмолена кіска стирчала над коміром його засмальцьованого синього каптана. Руки у нього були обвітрені, у якихось рубцях, а шабельний шрам на щоці — бруднувато-білого кольору зі свинцевим відтінком».
«Він був не схожий на простого матроса».
«За його словами, він провів своє життя серед заклятих злочинців на морі».
«Ніколи ні з ким не розмовляв, тільки коли був дуже п'яний».
Висновок. Грубий, завжди п'яний колишній пірат був нешанобливим, лаявся, не платив хазяям таверни, принижував інших відвідувачів. Загинув від рук таких, як і він сам, злочинців.
Чорний Пес
«Він був блідий, з сірим обличчям. На лівій руці у нього не вистачало двох пальців. Нічого войовничого в ньому не було, хоча на поясі й висів кортик. Я завжди пильно стежив за кожним моряком, і пам'ятаю, що ця людина примусила мене замислитися. На моряка він був не схожий, і все ж я відчув, що він моряк».
«Чорний Пес, незважаючи на свою рану, побіг з такою швидкістю, що через хвилину зник за пагорбом».
Висновок. Пірат Чорний Пес не сміливець (боявся Біллі Бонса), лицемірний, хитрий: щоб вивідати, де знаходиться Біллі, розмовляв з Джимом ласкаво, лагідно, а коли той не послухався, почав лаятися. Після бійки з Біллі Бонсом рятується втечею.
П'ю
«Раптом я помітив чоловіка, що повільно брів по дорозі. Очевидно, він був сліпий, тому що дорогу перед собою нащупував ціпком. Зігнутий від старості чи через хворобу, він був загорнутий у старий, обідраний матроський плащ з капюшоном, який робив його ще потворнішим. Ніколи в житті я не бачив такої страшної людини».
«Ніколи я ще не чув такого жорстокого, холодного й огидного голосу. Цей голос налякав мене сильніше, ніж біль».
«П'ю і справді був схожий на скаженого. Останні заперечення розбійників зовсім розлютили його. У приступі несамовитої злоби він підняв свого кийка і, кинувшись наосліп на товаришів, почав їх лупцювати».
Висновок. Колишній пірат, каліка, він пустив за вітром своє багатство, а потім жебракував, вбивав людей. Сміливий, відважний, але закостенілий у своєму гріху чоловік; він злий, жорстокий до Джима, Біллі, навіть до своїх товаришів.
Джон Сільвер - капітан піратів
Джон Сільвер — неоднозначна особистість. У його характері переплелися позитивні й негативні риси. Від природи щедро наділений розумом, кмітливістю, акторськими здібностями, він міг би багато досягти у житті. Але хибний крок, зроблений в юності, призвів його до піратства як способу життя і перекреслив усі можливості, які мала ця смілива, розумна людина.
Сільвер (Довгов'язий Джон) - одноногий пірат, колишній квартирмейстер знаменитого піратського капітана Флинта, що задався метою оволодіти картою, а з її допомогою скарбами Флинта, закопаними на незаселеному острові в Карибському морі. Найнявшись в якості суднового кухаря на шхуну "Испаньола", з тим щоб на ній відправитися на острів скарбів, він очолює бунт на кораблі.
Його спроба присвоїти скарби терпить провал після смертельної сутички на острові піратів з Джимом Хокінсом і його друзями, проте йому вдається сховатися з вкраденою частиною багатств в одному з портів на шляху додому. Сільвер - самий, мабуть, барвистий персонаж пригодницького роману Стівенсона, що навіть називався спочатку "Судновий кухар". (Згодом таку назву дістала частина друга книги.)
Він має силу переконання, уміє різко міняти стиль поведінки залежно від обставин, що міняються, тобто, кажучи словами оповідача, цей "моторний вбивця" "розумний, меткий і спритний".
«Ні, цей охайний і добродушний хазяїн трактиру зовсім не був схожий на розбійника» |
Вміння удавати когось іншого, лукавити |
«Сільвер стрибав на своїй милиці, стукав кулаком по столах з таким щирим обуренням, що навіть суддя і Олд Бейлі або лондонський поліцейський повірили б у його цілковиту невинність» |
Акторські здібності |
«Сільвер виявився надзвичайно цікавим співрозмовником. Про кожного корабля, якого ми минали, він повідомляв мені безліч відомостей... Він пояснював мені, що відбувається в порту... Я поступово став розуміти, що кращого за Сільвера товариша під час морської подорожі не знайдеш» |
Знання морської справи |
Лікар Лівсі: «Джон Сільвер мені подобається». Сквайр Трелоні: «Чудовий хлопець» |
Уміння справляти враження на інших людей |
«Мені 50 років. Повернувшись із цього плавання, я буду жити так, як найсправжнісінькі джентльмени» |
Мрія |
«Я ходив у море спочатку з Інглендом, потім з Флінтом. А тепер вийшов сам» |
Життєвий досвід |
«А мене боявся сам Флінт. Боявся мене й пишався мною... Старі пірати Флінта були слухняними, мов вівці» |
Суворість |
«Незважаючи на те, що йому було прикро, Сільвер стримався і не виявив себе» |
Хитрість, витриманість, прагматичність |
«Я люблю розумні докази» |
Розум, раціоналізм |
«Мені до душі цей хлопчисько. Кращого ніж він я не бачив. Він удвічі більше схожий на чоловіка, ніж такі щури, як ви» |
Щирість, справедливість, сміливість |
«У мене поки що є голова на плечах, і я вирішив перейти на бік сквайра... Я знаю правила гри і розумію, що програв» |
Здатність до зради |
«Я думав... насамперед про ту надзвичайну гру, яку вів Сільвер, однією рукою утримуючи ватагу розбійників, а іншою хапаючись за будь-який засіб, щоб урятувати своє нікчемне життя» |
Хитрість, зрадливість, розум |
«Сільвер, підстрибуючи, шкандибав на своїй милиці. Ніздрі його роздувались. Він лаявся, мов скажений, коли мухи сідали на його розпашіле, спітніле обличчя. Він несамовито смикав за мотузку, поглядаючи на мене зі смертельною ненавистю. Він більше не намагався приховати свої думки» |
Ненависть, лицемірство |
«Сільвер знову став таким самим ласкавим, ввічливим, запобігливим поваром, яким був під час нашого плавання» |
Пристосовництво |
Урок розвитку зв’язного мовлення.
Моральні цінності роману Р.Стівенсона «Острів скарбів»язного мовлення.
Моральні цінності роману Р.Стівенсона
«Люди, будьте людяними».
Жан-Жак Руссо
Літературний диктант
- Сліпий пірат, що приніс чорну мітку Біллі Бонсу.
- Пірат, який жив у таверні «Адмірал Бенбоу».
- Капітан піратів на острові.
- Пірат, що сидів за одним столиком із Чорним Псом.
- Капітан піратів, хазяїн скарбів.
- Пірат, що першим знайшов Біллі Бонса.
- Від якого пригодницького слова отримав свою назву пригодницький роман?
- Яка основна ознака пригодницького роману?
- Герої пригодницького роману – це …
- Як звали папугу Сілвера?
- Як називалося судно?
- Хто дізнався про те, що команда складається з піратів?
- Що таке піастри?
- Що зображено на прапорі піратів?
- Хто перший зустрівся з Беном Ганом?
- Скільки років прожив Бен Ган на острові?
- Хто першим знайшов скарби на острові?
- Як називався напій, який пили пірати?
Бесіда за текстом. Сторінками роману.
- Що читачеві стає відомо про дитинство Джима? (Його батько мав корчму «Адмірал Бенбоу» і йому доводилося працювати там.)
- Яка пригода підштовхнула хлопця до серйозних вчинків? (Смерть капітана, що мешкав у їхньому трактирі.)
- Якими були стосунки Джима з лікарем Лівсі? (Дружніми, доброзичливими. Хлопець довіряв йому, поважав його.)
- Що приваблювало Джима у цьому чоловікові? (Хлопець ріс без батька, а лікар Лівсі ставився до нього з великою повагою, добром, визнавав розум, цінував людську гідність.)
- Як Джим діяв у критичних ситуаціях? (Розсудливо, робив правильний вибір.)
- Перед яким вибором став юнак? (Або перейти на бік піратів, або залишитися чесним і порядним, але загинути.)
- ·Звідки пірати вирізали папір для чорної мітки? (З Біблії)
- ·Що було написано на зворотному боці мітки? («Пси та вбивці»)
- ·Чи випадково саме ці слова були написані на мітці? Що вони можуть означати? (Стівенсон хоче показати, що для піратів немає нічого святого: вони навіть над Біблією готові збиткуватися, не замислившись. «Пси та вбивці» — ці слова стосуються піратів, чиї руки умиті кров'ю.)
- ·Як поводили себе пірати, хазяйнуючи на «Іспаньойлі» і на острові? (Пірати постійно напивалися, готували дуже багато їжі, маючи обмежені можливості, не замислюючись про завтрашній день. Корабель був брудний, ніхто не дбав про нього; замість того, щоб рятувати корабель, розбійники билися. Пірати не були командою: вони були ладні повбивати і своїх, і чужих, піти на зраду. Почувши голос Флінта, всі, крім Сільвера, страшенно перелякалися, що свідчить про їхнє боягузтво. І, звичайно, вирушити у небезпечну путь вони були готові лише заради грошей: заради скарбів капітана Флінта вони були готові на все.)
- ·Як закінчується життя піратів?
Життя піратів
|
Убозтво
|
|
Смерть |
|
Шибениця |
і фізичне і духовне |
|
Життя на безлюдному острові |
|
Втеча, переслідування |
Мабуть, такий кінець життя піратів промовляє сам за себе. Можливо, якби в юності ці люди могли передбачити, на що перетвориться їхнє життя, вони б зробили інший вибір.
Острів Скарбів» Р. Л. Стівенсона — пригодницький роман. Сюжет роману наповнений великою кількістю пригод та незвичайних подій, у яких героям раз у раз загрожує загибель, але несподівано настає чудесне спасіння.
Господареві «Іспаньоли» та його друзям на шляху до золота Флінта довелося пережити підступність Сільвера та більшості команди, стрілянину на острові, втрату своїх товаришів. У романі перемагає не груба сила, не підступна хитрість і віроломство жорстокого Сільвера, а сміливість, згуртованість, готовність до самопожертви чесних романтиків. Багатством, ціннішим за золото Флінта, були для них радість перемоги, відчуття вірності друзів, моральні, людські цінності.